Учора стало відомим знакове висловлювання члена Єврокомісії із зовнішніх зв’язків Беніти Ферреро-Вальднер: «Ми маємо ставитися до Росії з повагою, як до великої економічної сили, якою вона є на даний момент. Але водночас ми маємо з більшою впевненістю визначати й дотримуватися наших власних європейських інтересів». «ЄС і Росія не завжди діяли однаково дієво. Візьміть наші відносини у сфері енергетики, де Росія надзвичайно ефективно й послідовно працювала над дотриманням своїх стратегічних інтересів. Чи можна сказати те саме про ЄС»? — запитує Єврокомісар.
Чи можна те саме сказати про Україну? У четвер у Києві відбулася небагатолюдна презентація вельми цікавої книжки президента Центру політичної кон’юнктури та директора Фонду національної енергетичної безпеки (Росія) Костянтина Симонова «Глобальна енергетична війна. Таємниці сучасної політики». «День» не збирається ні рецензувати, ні рекламувати це багато в чому скандальне видання, в якому можна розгледіти ще й елементи майже неприхованого інтелектуального тиску на нашу країну. Мовляв, не ті обрали «спрямування»... Але наведений автором як у книжці, так і на зустрічі з журналістами фактаж у будь-якому разі змушує замислитися над багатьма речами.
Йдеться про те, що в сучасному світі предметом самих гострих суперечок між країнами будуть не території, а енергоресурси. Нових, як стверджує Симонов, на горизонті поки не видно. Сонячна, вітрова, геотермальна та інші енергії поки дуже дорогі. Біопаливо також, на його думку, не отримає великого розвитку, оскільки на планеті немає вільної землі для його виробництва («хіба що в Росії»), а ще тому, що воно — «відібрана їжа» й веде до значного подорожчання продовольства, чим уже сьогодні в світі дуже занепокоєні. На підставі всього цього робиться прогноз, що до 2020 року дефіцит енергоресурсів може призвести мир до серйозних конфліктів. До них підштовхуватиме, з одного боку, енергоголод, а з другого — прискорене зростання населення Землі.
У енергоголоду є фази. Зараз починається нафтова, характерна тим, що нафти на Землі набагато менше, ніж природного газу. Коли вона закінчиться, почнеться так звана газова пауза, під час якої основним паливом на Землі буде газ. І ось тут і настане час Росії, в якої чверть світових газових запасів. Ще не зрозуміло, чи дозволить це нашій сусідці налагодити на планеті свою гегемонію, але, як прогнозує Симонов, їй доведеться «воювати за свої запаси». Чим воювати? Російський публіцист не виключає, що для цього можуть бути задіяні збройні сили. Але найчастіше у своєму виступі він говорив про «енергозброю», якою, за його словами, нерідко лякали дітей і про яку створено чимало міфів.
Один із них стосується й України. У викладі Симонова він звучить так: європейці часто звинувачують Росію в тому, що вона використовує проти них цю зброю. Але коли їм ставлять запитання «коли і як?», вони наводять як приклад Україну. Це, на думку Симонова, означає, що в Європі Україну вже вважають своєю. Що й казати, нам це приємно чути. Але автор «Глобальної енергетичної війни» вбачає в цьому загрозу для України (або намагається нам це навіяти?) За його словами, Росія «тримає блокуючий пакет на ринку газу» й перебуває в стані вибору пріоритетного напрямку постачання цього виду палива між Європою та Китаєм. Зроблений Україною євровибір, виявляється, виводить її зі світу, де є достатні запаси газу, в світ його споживання. «Чи дістанеться Україні частка в газовому пирозі? — запитує Симонов і додає: — Чи виправданий вибір?» При цьому він називає малоперспективними всі проекти транспортування середньо- й центральноазіатського газу в обхід Росії вже тому, що в цих регіонах не існує великих запасів газу. І ще раз нагадує про грядущу газову паузу...
Колись перо прирівнювали до багнета. Чи можна говорити, що й книжка Симонова є енергозброєю? Автора, звісно, не хотілося б зараховувати до яструбів, але зрозуміло, що він не дуже далеко пішов від нинішньої російської ідеології й стратегії, яку й у Європі хоч і засуджують, але визнають дієвою й змушені на неї зважати. Про це певною мірою свідчить і наведене вище висловлювання Беніти Ферреро-Вальднер. А також озвучене головним українським митником Валерієм Хорошковським повідомлення про те, що в Україні порушено кримінальну справу за фактом контрабанди на початку цього року невстановленими особами природного газу (приблизно 5,5 млрд. кубометрів)...
