Днями Організація Об’єднаних Націй оприлюднила доповідь про подолання епідемії ВІЛ/СНІДу в світі. За висновками міжнародних експертів, Україна ввійшла у трійку країн, де епідемія СНІДу поширюється швидкими темпами: майже 90% усіх інфікованих у Східній Європі та Центральній Азії (півтора мільйона осіб) — це жителі Росії, Китаю (69%) та України (29%). Тому ООН закликає владу цих держав вжити термінових заходів з протидії епідемії.
Так, лише за перше півріччя цього року в Україні зареєстровано майже 10 тисяч нових випадків ВІЛ-інфікування. У порівнянні з 2001 роком число ВІЛ-інфікованих в Україні зросло у два рази, а це півтора мільйона українців віком від 16 до 49 років, тобто СНІДом уражена найбільш працездатна та активна частина населення. За прогнозами фахівців, якщо нині не вжити ніяких протиепідемічних заходів, через три роки кількість інфікованих в Україні збільшиться ще на 150 тисяч осіб.
— Україні терміново треба прийняти Національну програму для подолання епідемії СНІДу, — наголошує заступник голови Секретаріату Президента України Марина Ставнійчук. — Глава держави доручив уряду ухвалити відповідний законопроект ще на початку цього року, проте й досі програма не затверджена. А у ній передбачено виділити на період 2009—2013 років 6,5 мільярда гривень — на боротьбу зі СНІДом. Проте Кабмін не тільки не ухвалив програму, а ще й пропонує зменшити фінансування у два рази, тобто виділити з бюджету тільки 3,5 мільярда гривень. Якщо ми зупинимося на цій цифрі, то ми точно станемо лідерами Європи за темпами поширення епідемії та кількістю інфікованих.
Поки чиновники сперечаються, скільки ж саме коштів потрібно Україні, щоб подолати епідемію, експерти пропонують об’єднати зусилля урядових та громадських організацій і не зволікати із заходами профілактики серед населення.
— За шість місяців 2008 року використано тільки 10% коштів, виділених з бюджету для допомоги ВІЛ-інфікованим (всього із бюджету-2008 передбачено 108 мільйонів гривень). Звісно, цієї суми недостатньо для вирішення проблеми, але, якщо зважити, що нині тільки 37% хворих отримують належну профілактику та лікування, то раціональне використання навіть цієї незначної суми могло б покращити життя кількох десятків ВІЛ-інфікованих. Урешті-решт, ми повинні зрозуміти, що проблема набуває суспільного значення, і йдеться про життя наших співвітчизників. До речі, з початку цього року СНІД уже забрав життя понад тисячі українців, — зазначає пані Ставнійчук.
За даними фахівців, останнім часом в Україні змінилася і географія епідемії. Якщо кілька років тому найбільша захворюваність на ВІЛ була у південно-східних областях держави (Одеська, Донецька, Дніпропетровська, Миколаївська та інші), то нині епідемія активно поширюється на півночі та в центрі країни. Як стверджують експерти, у середньому на 100 тисяч українців припадає 414 ВІЛ-інфікованих.
Шукати винних у тому, що Україну охопила епідемія СНІДу, — марна справа, вже давно настав час діяти. Необхідно активізувати діяльність Національної ради з боротьби зі СНІДом при Кабінеті Міністрів та комітета з протидії ВІЛ/СНІДу при Верховній Раді. Окрім належного фінансування заходів, їм треба вирішити низку інших питань, серед яких найголовніші — забезпечити кожного хворого антиретровірусними препаратами, впровадити замісну споживчу терапію, викорінити незаконний обіг трамадолу, трамалгіну та колдакт-ефекту, а також забезпечити необхідним обладнанням Всеукраїнську клініку для лікування ВІЛ-інфікованих дітей (за дорученням Президента її відкрили у травні цього року, але й досі вона не працює на повну потужність через відсутність обладнання).
А незабаром до переліку цих проблем може додатися ще одна: 31 серпня закінчується термін угоди між Україною та Міжнародним альянсом боротьби зі СНІДом, відповідно до якої 3,5 тисячі ВІЛ- інфікованих українців отримують безкоштовно препарати антиретровірусної терапії. Якщо українська влада все-таки пройде це випробування і вирішить проблему на користь хворих, значить, — маємо шанс на порятунок.
