Відносини керівництва України з навколишнім світом поки що можна охарактеризувати як фазу знайомства. Саме так виглядав, зокрема, раптовий візит до Києва міністра закордонних справ Франції Мішеля Барньє. Знайомство продовжиться: оголошено, що скоро відбудеться зустріч між міністрами закордонних справ України і Росії, Президента України запрошено на саміт НАТО 22 лютого, у Києві очікують ще на кілька візитів, зокрема, міністра закордонних справ Німеччини. Фрази, які зараз, у цей період говоритимуться з обох боків, є й будуть здебільшого офіційно-банальними і на перший погляд, практично беззмістовними. Але тільки на перший погляд.
Міністр закордонних справ Франції не привіз до Києва жодного кардинально нового месиджа. Власне, посланням був сам його візит: навіть у французькому посольстві у Києві про цей візит дізналися мало не в останній момент, що є дуже нехарактерним для західних країн, у яких зазвичай усе планується щонайменше за кілька місяців. Головне, що зробив Мішель Барньє — це те, що він своїм показав ставлення своєї країни, яка традиційно вважається скептично налаштованою щодо «європейських перспектив» України. Те, що представник керівництва саме цієї країни, яка є «двигуном» Європейського Союзу, яка з часів генерала де Голля має власну думку стосовно НАТО (але в жодному разі не ставить питання про свій вихід з організації), став першим, хто здійснив офіційний візит в «післяреволюційну Україну», є серйозним знаком iз Заходу. Барньє навіть спеціально дочекався офіційного затвердження Верховною Радою нового українського уряду. Щоб потім, після його зустрічей із Президентом Ющенком, прем’єр-міністром Тимошенко, міністром закордонних справ Тарасюком він міг говорити... про своє захоплення від перетворень в Україні, про те, що «Україна є частиною європейського континенту», що «європейські перспективи» багато в чому залежатимуть від дій нового українського уряду. Французький міністр одночасно дуже обережно сказав, що для його країни неможливо абстрагуватися від Росії у виробленні політики до України — тобто, чесно визнав те, що досі тільки припускалося. І слова про підтримку України на «європейському шляху», і «проросійські» застереження — не нові і не конкретні. Новим є тільки те, що слів на підтримку «європейського вибору» України не звучало «з того боку» вже більше нiж п’ять років. Важко сказати, чи вдалим було перше, дуже обережне знайомство між Парижем і Києвом у нових умовах — сторони поки що озвучили свої нинішні позиції. Париж, попри всі свої знайомі застереження, показав, що готовий працювати з Києвом поки що в межах «політики сусідства», і дав зрозуміти, що ці рамки можуть бути поступово розширено.
Київ дав зрозуміти, що робитиме кроки назустріч. Вже оприлюднено наміри спростити візовий режим для «європейців», змінити саму ідеологію роботи прикордонної і митної служб. Ці пункти досі були першим, що кидається в очі, що справляє перше, часом — дуже негативне враження про цілу країну. Жак Ширак, очевидно, під час своїх побачень з Віктором Ющенком уже буде більш підготовленим до предметної розмови. Таких побачень може бути кілька протягом тільки цього року (різноманітні самміти, візити, міжнародні конференції тощо). Президент України матиме величезну перевагу у розмові, якщо все, що він пообіцяв, просто почне втілюватися.
Урядова програма «Назустріч людям» декларує, що «Європейська інтеграція стане пріоритетом міжнародної діяльності України. Уряд перейде від декларативності до конкретних кроків, які виведуть взаємини з Європейським Союзом на рівень перспективи членства». У документі сказано також про плани «в сфері європейської і євроатлантичної інтеграції затвердити оновлену Національну стратегію європейської інтеграції України, створити базу для знаходження повноправного членства в ЄС, активізувати роботи з виконання положень угоди про партнерство й співробітництво з ЄС, реалізувати заходи в рамках Плану дій «Україна—ЄС». А також — «разом з ЄС розробити нову стратегію відносин Україна—ЄС, яка б передбачала перспективу членства України в Євросоюзі; домогтися визнання Євросоюзом за Україною статусу країни з ринковою економікою в антидемпінгових розслідуваннях; почати з ЄС роботу з метою створення зони вільної торгівлі».
В тому разі, коли і в Україні буде створено базу для реалізації цих намірів, які, здається, не можуть викликати тверезої й аргументованої опозиції, і забезпечено їх підтримку не лише з боку Польщі, можна говорити про перші успіхи української зовнішньої політики за останні кілька років (якщо не про прорив). Але все це — коли фаза знайомства перейде до фази конкретної роботи.
Фаза знайомства нової української правлячої еліти з НАТО — дещо інша тема. Тут, очевидно, є питання і в керівництва Альянсу (адже прем’єр-міністр Тимошенко говорила у своїй нещодавній статті про членство України в НАТО «разом з Росією», а в програмі її уряду є згадка про «євроатлантичну інтеграцію»). Те, що участь Президента Ющенка у саміті НАТО буде такою самою презентаційною, як і його перші візити до Страсбурга, Кракова, Давоса, дуже ймовірно. Якими будуть знаки під час і після переговорів — поки що можна припускати. Зокрема, в грудні минулого року, коли було відкладено зустріч Україна—НАТО на рівні міністрів закордонних справ, представники керівництва Альянсу вказували, що на самому початку року може відбутися низка зустрічей міністрів країн-членів НАТО з новим українським керівництвом, після чого можна буде говорити про певні плани, сподівання і можливості. Нове керівництво України поки що не заявляло вголос про наміри України приєднатися до Плану дій з набуття членства. Питанням є позиція країн-членів Альянсу, питанням є позиція Сполучених Штатів після того, як стало зрозуміло: українські війська дійсно будуть виведені з Іраку. Питанням є й ідеологія співробітництва на найближчий період.
Період знайомства — найкращий час, щоб позначити пункти, з яких реально провести або розпочати переговори вже зараз, розвідати можливості підтримки своєї позиції. Принциповим для України питанням залишається одне: наскільки одна країна має право вето на рішення щодо перспектив іншої. Чіткої відповіді на нього поки що немає. Здатність України на захист власної позиції теж буде дуже ретельно перевірятися. Час пішов...
