Як і передбачалося ще минулого літа, у фіналі Кубка України зустрінуться 26 травня дві провідні вітчизняні команди — «Динамо»(Київ) і «Шахтар»(Донецьк). Заздалегідь розведені складеною за результатами минулого чемпіонату «сіткою» кубкового розіграшу лідери успішно подолали по три «бар’єри» на шляху до фіналу. Останніми суперниками фіналістів були у «Шахтаря» — дніпропетровський «Дніпро», а у «Динамо» — донецький «Металург», відповідно третя і четверта на сьогодні команда чемпіонату. У серії із двох матчів перемогли, як ведеться, сильніші. Таким чином кубковий фінал стане першою кульмінацією цього сезону, після якої буде кульмінація друга — гра тих самих команд у Донецьку в передостанньому турі чемпіонату країни.
Усе було б добре, проте виникають запитання. Спочатку про Кубок. Нинішній кубковий турнір був напрочуд логічним — вищі за рангом акуратно перемагали нижчих, благо у серії із двох матчів це простіше — помилки першої гри можна виправити у другій. Так було, до речі, у півфіналах. Спочатку лідери заграли відносно невдало в гостях, а потім спокійно розставили все на свої місця вдома. Практично кубковий турнір повторив чемпіонат. Не сталося жодної сенсації як, наприклад, у минулому розіграші, коли чемпіонів країни вибив із турніру сумський «Спартак». Керівництво ПФЛ оперативно вирішило внести інтригу і змінило схему кубкового турніру. Тепер не буде заздалегідь складеної «сітки», а буде жереб перед кожним наступним етапом. Серії із двох матчів проходитимуть лише із чвертьфіналів, а до того буде лише одна гра на полі команди, нижчої за рангом.
Так, ніби у нас щось подібне вже було. Відмовилися. Бо занадто багато було випадковостей. Як не згадати вінницьку «Ниву», яка у далекому вже 93-му всі ігри проводила вдома і так дійшла до фіналу. А хіба справедливо буде, якщо ті ж самі «Шахтар» і «Динамо» зіграють в одній восьмій фіналу? Сильніших «розводять» у всіх серйозних турнірах, а ми що робимо? І взагалі, чи не час припинити щорічні реорганізації футбольних змагань? Провести хоча б два сезони підряд без реформ? Зосередитися не на кількості команд в лігах, не на чаклування над календарем ігор, а власне на футболі. На грі у футбол, за якою за кілька тижнів спостерiгатиме увесь світ, тільки наших там, тобто на світовому фіналі, вже вкотре не буде.
У нас свої проблеми, про які ми згадуємо, як завжди, в останню мить. Отож, згідно iз затвердженим календарем, гра другого кола чемпіонату між «Шахтарем» і «Динамо» 3 червня мала б бути передостанньою і практично вирішити долю золотих нагород. Але виявилось, що обидві команди пропустять тур 25 травня, оскільки гратимуть у фіналі Кубка. На щастя, для цього був передбачений резервний день 7 червня. Тепер випливла ще одна обставина. Національна збірна має грати 17—19 травня у Москві дві гри міжнародного турніру. А 18 травня у нас тур чемпіонату. То що його будуть переносити, чи як? Якщо переносити, то на яку дату? І чи справедливо буде, якщо провідні команди залишаться 18 травня без кращих футболістів, запрошених до збірної? Про «Шахтар» взагалі нема що говорити. Африканські футболісти команди Донецька поїдуть до своїх збірних, які готуються до фінального турніру Кубка світу, і «Шахтар» буде значно послаблений якраз на час вирішальних матчів чемпіонату і кубкового фіналу. Пощастило динамівцям, оскільки ні Румунія, ні Болгарія, ні Угорщина, ні Білорусія на світовий фінал не пройшли, отже іноземці залишаться в команді. І з Кубком УЄФА плутанина вийшла. Обидва фіналісти національного кубка гратимуть у Лізі чемпіонів, тому друге місце у Кубку УЄФА для України дістанеться невідомо кому. У нормальних країнах все це обумовлено заздалегідь. В Італії, наприклад, проводяться додаткові матчі, в Англії місцем у Кубку УЄФА нагороджують володаря третього національного турніру — Кубка ліги. У нас же не передбачено нічого. Ніби до Кубка УЄФА потраплятиме четверта команда чемпіонату. Але інформацію про це довелося здобувати не із офіційних документі ПФЛ, а шляхом особистих припущень.
Усі вищезгадані обставини були відомі ще восени, коли складався календар. І взагалі, в усіх країнах футбольні змагання цієї весни припиняються до 20 травня, після чого весь світ дивиться на футбольні поля Японії і Кореї. Те ж саме було б і у нас, якби Україна виграла відбірковий турнір. А якщо не виграла? Не їдуть до Сеулу та Токіо голландці, австрійці, швейцарці, шотландці та інші. Але і у них футбол припиняється на час «мундіалю» чи як він по-корейськи? В сусідній Росії заплановано бiльш нiж місяць перерви у чемпіонаті. А ми, як завжди, не такі.
Чи хочемо ми, щоб наш чемпіонат був у центрі уваги і збирав мільйонну телеаудиторію і повні стадіони? Якщо так, то навіщо було призначати вирішальні ігри чемпіонату на дні, коли загальна увага буде прикута до світової футбольної першості? Як не крути, а наш чемпіонат знову виглядатиме змаганням не першого гатунку. Залишається сподіватися, що наші клуби зможуть своєю грою відірвати народ від світового фіналу аби визначення чемпіона України з футболу не пройшло непоміченим.
