Досвід російських колег, очевидно, стане в пригоді й Україні. На засіданні, що завершилося у минулий четвер, Міжнародна організація з питань боротьби з відмиванням грошей (FATF), створена країнами «великої сімки», оголосила, що Україна не має ефективних механізмів для боротьби з відмиванням кримінальних капіталів. Нашу країну ще у вересні було включено в десятку країн, де боротьба з брудними грошима ведеться найгірше. Наприкінці жовтня Президент Леонід Кучма вже заявив про намір створити спеціальний орган для боротьби з відмиванням грошей. Він збиратиме інформацію про підозрілі фінансові операції, інформувати правоохоронні органи про злочини у фінансовій сфері і обмінюватися даними з міжнародними структурами, що займаються боротьбою з брудними капіталами. Але створення нового відомства в Україні поки що гальмується через плутанину з субординацією. Курирувати українську фінансову розвідку хочуть НБУ, Податкова адміністрація і Мінфін.
До речі, в Україні законопроект «Про уникнення і протидію легалізації («відмивання») прибутків, отриманих нечесним шляхом» з’явився задовго до того, як у Росії на весь голос заговорили про потребу створення фінансової розвідки в середині минулого року. Але тогочасний прем’єр Віктор Ющенко, як справжній виходець iз фінансових кіл, з великою недовірою поставився до ідеї створення органу, що має права на отримання інформації про всі банківські рахунки, зареєстровані в Україні. Він вважав, якщо такий орган і створювати, то при Національному банку, який щодня і без того проводить моніторинг платіжної системи. Під тиском Президента законопроект все ж було передано на розгляд до Верховної Ради, але Ющенко свій підпис під ним так і не поставив, це зробив перший віце-прем’єр Юрій Ехануров.
За інформацією фінансового комітету парламенту, проект створення української фінансової розвідки планується винести на розгляд депутатів до кінця листопада. Сам комітет з питань фінансів і банківської діяльності проект вже розглянув, і загалом підтримав. Сумніви викликала лише потреба функціонування новоствореного органу в структурі Податкової адміністрації. Справа в тому, що Микола Азаров, який очолює її, є лідером партії — активної учасниці передвиборної кампанії до парламенту. Реальних гарантій того, що оперативна фінансова інформація не використовуватиметься в економічній і політичній конкуренції поки немає. Ну а те, що рахунки в офшорних зонах мають багато хто з українських банків і підприємств, вже давно не є секретом. Природно, депутати побоюються, що інформація про відмивання грошей використовуватиметься податківцями вибірково, а публікуватиметься ще більш вибірково і навіть цілеспрямовано.
Мінфін і НБУ, що беруть участь у боротьбі за контроль над фінансовою розвідкою, також навряд чи заслужить повної довіри депутатів. Зараз на чолі цих відомств стоять відносно аполітичні чиновники, але що буде після їхньої зміни, передбачити важко. Натомість саме з цієї причини досить просто спрогнозувати слабку підтримку законопроекту у депутатів. Очевидно, розгляд його триватиме довгі місяці, а голосування не дасть позитивного результату. Якщо Президент буде зацікавлене у створенні фінансової розвідки саме до виборів, то юридична компетенція дозволить йому зробити це звичайним указом. Але жорсткої критики з боку парламенту йому в такому випадку не уникнути, і перші підсумки роботи нового органу напевно будуть девальвовані підозрами в політичній заангажованості.
Розв’язанням проблеми мало б стати створення фінансової розвідки як незалежного відомства iз спеціальним статусом і громадським контролем у вигляді наглядової ради. У такому разі розвідники могли б відстежувати і грошові перекази за участю членів уряду, в тому числі (не дай Боже) і тих самих керівників Податкової адміністрації, Мінфіну, і НБУ. Але, схоже, ця ідея буде лише однією з багатьох, які довго і гаряче дискутуються в кулуарах влади. А наразі Україні варто сподіватися хіба що на інформацію російської фінансової розвідки, яка, згідно з указом Путіна, уповноважена відстежувати і грошові потоки за кордоном, тобто, і в Україні.
