Українські та російські експерти готують пропозиції до третього засідання двосторонньої підкомісії з питань функціонування Чорноморського флоту в Криму. Ця спільна структура була створена заради того, аби усунути всі білі правові плями, що й досі існують між двома країнами щодо присутності військ однієї країни на території іншої. Йдеться про розробку щонайменше 15 додаткових домовленостей до трьох так званих базових чорноморських угод.
Головним каменем спотикання між Москвою та Києвом, як виявляється, є деталізація умов використання російським ЧФ інфраструктури Криму. Просто кажучи, треба укладати угоди оренди щодо кожного військового об'єкту між Міністерством оборони Росії та українською стороною.
Однак представники якого відомства мають підписувати такі документи, котрі, звісно, мають відповідати національному законодавству України? Міністерство оборони України стало в глуху оборону — бо й досі не ухвалено відповідних законів про статус військового майна та умови передачі його в оренду. Що ж до Фонду держмайна України — то тут інша проблема. Як відомо, за оцінками Фонду щорічна вартість використання ЧФ земельних ділянок в Україні з розміщеними на них військовими спорудами, а також акваторій бухт із російськими кораблями оцінена в 97 мільйонів 750 тисяч доларів. Утім, якщо при розробці детальних угод щодо оренди об'єктів відштовхуватися від діючих в Україні розцінок, то виходить, що ця сума має бути в декілька разів більшою. Тож не дивно, що нині українські експерти згадують не злим, тихим словом тих своїх попередників, які три роки тому готували оті базові угоди з питань ЧФ. А головне — і крайнього немає. Бо на різних етапах тривалого поділу ЧФ СРСР головним оборонцем національних інтересів був то уряд, то МЗС, то Міноборони і навіть Севастопольська держадміністрація. Відтак, через занадто розвинене почуття колективної відповідальності представникам Києва вкотре доводиться ламати голову над черговим соломоновим рішенням у справі ЧФ.
