Коли хтось занадто часто наголошує на необхідності говорити правду, це викликає певні підозри. Бо ж для нормальної людини не брехати — нормальний стан, а зовсім не обставина, про яку слід голосити на всіх кутках: «Слухайте, люди, я правду кажу!» Приблизно такі думки виникають після прочитання нових і нових «одкровень» представників донецького футболу, котрим пізньої осені минулого року раптом закортіло «очистити» український футбол.
Можна було зрозуміти емоції президента ФК «Шахтар» Ріната Ахметова, чия команда попри необмежене фінансування так і не спромоглася ні виграти щось «у Європі», ні випередити бодай на очко головних конкурентів у чемпіонаті України. Минув час, вляглися емоції, пройшли засідання керівних футбольних органів країни — Федерації футболу та Професійної ліги, де було визначено завдання на наступний рік. Завдання, зазначу, для всіх. Отут би й почати нормальну спокійну роботу, відкинувши те, що роз’єднує і озброївшись тим, що об’єднує.
Не вийшло. Естафета конфронтації і голослівних звинувачень перетнула рубіж 2002 року і продовжується тiєю самою стороною, котра зацікавлена, як видно, у тому, щоб не дати згаснути полум’ю навколофутбольного скандалу. Чергове інтерв’ю президента ПФЛ Равіля Сафіулліна, вміщене минулого тижня в кількох популярних газетах, не містить жодної нової інформації із діяльності очолюваної паном Сафіулліним Ліги. Ніби все гаразд iз нашими футбольним змаганнями, залишилося лише подбати про чесність керівництва ФФУ.
Так президента ПФЛ дуже занепокоїла висловлена позачерговим конгресом ФФУ довіра президентові федерації Григорію Суркісу. Мовляв, не було такого у порядку денному. Багато чого не було і у затвердженому паном Сафіулліним календарі першого кола чемпіонату. Але попросив донецький «Шахтар» і те, чого не було; тобто переноси ігор з’явилися, спотворивши картину спортивної боротьби і поставивши команди в нерівні умови. То чому б делегатам конгресу ФФУ не внести до порядку денного ще одного питання? Конгрес цей є найвищим органом у нашому футболі і має право приймати ті рішення, які делегати вважатимуть за потрібне.
Переймається Равіль Сафіуллін і «підлабузництвом», яке, на його думку, панувало серед делегатів конгресу ФФУ. І тут, як виявилося, не вистачає «чесності і відвертості». Не те що в донецькому регіоні, де кожен може чесно і відверто висловити в пресі і на телебаченні всю свою повагу до шановних панів Ахметова і Сафіулліна, підкреслити глибоке захоплення їхніми добрими справами. Легше зустріти в донецьких степах африканського жирафа, ніж почути чи прочитати хоча б слово критики на адресу керівників ФК «Шахтар». Це не підлабузництво, ясна річ, це — визнання заслуг цих людей перед футболом. А визнання тих самих заслуг керівників футбольної федерації — якраз підлабузництво, якщо керуватися логікою Равіля Сафіулліна.
Особливо розчулює бідкання президента ПФЛ на суддів, котрим Ліга платить, однак їх не призначає. Чому б пану Сафіулліну не продовжити думку і не нагадати, що всі гроші на досить щедру оплату суддів очолювана ним ПФЛ до останньої копійки збирає з клубів ліги, і таким чином платить власне не Ліга, а самі клуби. Говорити про заробляння «професіональною» лігою грошей так само недоречно, як в оселі повішеного згадувати про мотузку. Ми це разом із президентом ПФЛ розуміємо і на тему заробляння лігою коштів, як це роблять футбольні ліги нормальних країн, говорити не будемо. Не до цього тепер, за чесність треба виступати.
Одна проблема — про чесність у цю передвиборну добу не говорить хіба що німий. І долучення до всезагальних закликів до чесності щирого і правдивого голосу Равіля Сафіулліна вплине на загальну ситуацію так само, як включення цієї чесної людини до передвиборчого списку Партії Регіонів. Звернули увагу — донецькі опоненти керівництва національної Федерації футболу вже не звинувачують Григорія Суркіса у використанні футбольного фактора у політиці. Бо самі це намагаються робити. То чи не варто було підійти по-хорошому і попросити поділитися досвідом, а не розводитись про власну кришталеву чесність.
Загалом у висловлюваннях Равіля Сафіулліна є чимало слушних думок. Наприклад, щодо того, що президенти футбольних клубів вищої ліги можуть створити власну лігу і відмовитись від недешевих послуг ПФЛ. Це їхнє право — зауважує президент ПФЛ. Від себе додам, що це право цілком може бути реалізоване, якщо керівник ПФЛ не припинить «боротьбу за правду» і не займеться своїми безпосередніми обов’язками. Якщо так станеться, то новостворена ліга остаточно звільнить Равіля Сафіулліна від футбольних проблем, надавши йому можливість присвятити всього себе відстоюванню такої дорогої для нього правди. Залишається лише попередити, що в політиці, до якої зібрався президент ПФЛ, конкуренція серед галасливих любителів «чесності і порядності» набагато більша, ніж у футболі.
І на закінчення остання цитата «із Сафіулліна»: «Відкинути всі свої амбіції і займатися футболом у повному розумінні цієї справи — чесно і без брехні». То хто заважає, пане Сафіуллін?
