Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Футбол без ностальгії

В Iзраїлі вперше стартував турнір на Кубок першого каналу
8 лютого, 2006 - 00:00
МОМЕНТ ГРИ «ДИНАМО» (КИЇВ) — «СПАРТАК» (МОСКВА) / ФОТО УНIАН

Футбольний турнір на Кубок першого каналу, який стартував у цю неділю в Ізраїлі, багато хто поквапився назвати «турніром ностальгії». Причина — участь у змаганнях провідних російських та українських команд, яка мала б нагадати народу ігри колишнього чемпіонату колишнього СРСР, за яким футбольні уболівальники Росії та України ніби і досі проливають ріки сліз. Стартовий тур змагань в Ізраїлі ще раз довів, що все це не зовсім так.

ТРЕНУВАННЯ ЗА ГРОШІ

Перше враження від поєдинків донецького «Шахтаря» з московським ЦСКА та київського «Динамо» з московським «Спартаком» на стадіоні в Ізраїлі — це таки товариські матчі. Попри обіцяний переможцеві змагань мільйон доларів призових, жодна із команд-учасниць не поставилась до російсько-українського турніру хоча б так, як до ігор своїх національних чемпіонатів. Не кажучи вже про єврокубки. Навіть уболівальники, яких зібралася досить пристойна кількість, поводились не так, як на «справжньому» футболі», а як на зустрічі далеких родичів. Далеких не настільки, щоб не цікавитися їхнім життям, але достатньо, аби не думати про них раніше, ніж про себе. Люди прийшли на стадіон не стільки вболівати за перемогу тої чи іншої команди в конкретному матчі, скільки аби побачити найсильніші команди Росії та України «наживо». Приблизно так, напевно, виглядають показові матчі мадридського «Реала» де-небудь в Індонезії, коли стадіон заповнюється в основному бажаючими побачити живого Бекхема.

Тренери усіх чотирьох команд, які беруть участь у Кубку першого каналу, пішли назустріч організаторам і глядачам, привізши в Ізраїль і вивівши на поле всіх своїх наявних на сьогодні найсильніших футболістів. Що з того, що частина цих гравців ще не готова до сезону, а частина ще невідомо чи буде навесні в основному складі? Головне — всі один одного побачили. Як кажуть, і людей подивились і себе показали. Про те, аби випустити на поле не зовсім здорового гравця, щоб той допоміг перемогти, на турнірі не йдеться. Практично це ті ж самі контрольні матчі, тільки «на інтерес» та ще й за присутності певної кількості глядачів.

Власне, про це можна було здогадатися ще до початку турніру, дізнавшись про час трансляції матчів. Навіть головний інформаційний спонсор російсько-українського турніру в Ізраїлі в особі російського Першого каналу, не ризикнув поставити у свою програму пряму трансляцію ігор турніру. Не той рейтинг! Так само і український транслятор турніру канал «1+1» загнав головну ніби футбольну подію тижня у нічну програму, не набравши, певно, реклами на прайм-тайм.

Про що це свідчить? Зовсім не про те, що турнір в Ізраїлі нецікавий чи непотрібний. Зовсім навпаки. Турнір цей чудовий! Але виключно як напівтренувальне доповнення до «головного футболу». Час довів, що претендувати на роль назавжди зниклого і, що там казати, міцно забутого, а молоді й зовсім невідомого чемпіонату СРСР жоден російсько-український футбольний турнір вже не здатний. Сурогат виходить. Набагато доцільніше залишатися в сучасних реаліях і чекати нових зустрічей команд двох наших країн у тій же Лізі чемпіонів.

НАШІ ПОКИ ШВИДШІ

Дві перші гри турніру в Ізраїлі засвідчили, що термін змагань виявився більш зручним для українських команд, а якщо точніше, команд iз України. Особливості національного футбольного календаря диктували командам різний графік підготовки до сезону. Вийшло так, що і «Шахтар», і «Динамо», виявилися помітно швидшими за суперників. Звідси і картина гри, яка не повністю відповідає реальному співвідношенню сил. І якщо в грі «шахтарів» з «армійцями» місцями ще зберігався певний швидкісний паритет, то «Динамо» просто перебігало «Спартак», який лише впродовж хвилин десяти міг витримувати фірмовий «динамівський» темп. І нехай нікого не вводить в оману рахунок матчів. Перемога «Шахтаря» з результатом 3:1 є більше заслугою арбітра, який призначив два одинадцятиметровi у ворота ЦСКА і нового воротаря донеччан Шуста, який відбив одинадцятиметровий у виконанні гравця ЦСКА. «Динамо» ж могло забити «Спартаку» щонайменше п’ять м’ячів. Натомість наразилося на кілька контратак, які показали, що і 1:1 — теж непоганий результат.

Говорити про спортивний бік турніру досить непросто. Дивна формула змагань, за якою команди грають лише по два матчі із заздалегідь визначеними суперниками, не передбачає фінального поєдинку. Що теж свідчить про більш тренувальне та видовищне, аніж спортивне значення турніру в Ізраїлі. Формула визначення переможця — воля організаторів: хто платить, той і замовляє музику. Але який, скажіть, інтерес буде мати поєдинок між ЦСКА та «Динамо» в тому разі, якщо «Шахтар» перед тим переможе «Спартак» і виграє турнір за день до завершення?

Подивимось краще на наших. Чемпіон країни вийшов на поле без двох основних гравців — Матузалема і Тимощука. Водночас в центрі захисту зіграв Чигиринський, а у воротах стояв Шуст. Обидва молодi вихованцi львівських «Карпат» показали, де саме «Шахтарю» слід надалі шукати поповнення. Загалом у грі українського чемпіона було поки що більше бажання і ентузіазму, аніж злагодженості, яка знадобиться донеччанам вже за тиждень в грі на Кубок УЄФА.

Лідер чемпіонату України виглядав проти московського «Спартака» досить переконливо. Не підвів юний воротар Рибка. Решта дебютантів, які вийшли на заміну, себе показати як слід не встигла. Враховуючи, що у складі «Спартака» не було трьох провідних футболістів, москвичів слід було без варіантів перемагати. Проте нападники «Динамо» не йшли в занадто жорсткі стики біля воріт, а поставлений у центр півзахисту Белькевич не виглядав у парі з бразильцями Родольфо та Родріго аж занадто переконливо. Що ж, на те і проводяться такі турніри, аби в умовах, наближених до бойових (у футбольному сенсі, ясна річ) перевіряти тренерські задуми.

Ігри другого і останнього туру на Кубок першого каналу пройдуть в Ізраїлі сьогодні та завтра.

Микола НЕСЕНЮК
Газета: