Завтра відкривається чемпіонат світу з футболу в Німеччині. Усі інші події німців більше не цікавлять: ані страйки лікарів і комунальних служб, ані скандал, пов’язаний зі стеженням спецслужб за журналістами. Топ- тема — футбол. Обговорюються всі сторони чемпіонату — як він уплине на престиж країни, як будуть його висвітлювати мас- медіа, які прибутки від нього отримають готелі, виробники спортивного одягу та іграшок. Інколи доходить до курйозів. Німецьке міністерство видало особливу інструкцію, яка передбачає створення перешкод для прибуття до країни закордонних... повій.
ХТО ВРЯТУЄ ВІД ХУЛІГАНІВ?
Перед німецькою владою на сьогодні стоїть головне питання щодо створення необхідних умов для безпечного проходження чемпіонату. По-перше, німці побоюються футбольних фанів-хуліганів. На «особливому рахунку» в цьому контексті британці, голландці, бельгійці й поляки. Найприкріше, що напливову частини з них не можна ніяк зашкодити, оскільки в Євросоюзі діє безвізовий режим. Полякам у цьому сенсі не пощастило: вони поки що не підписали Шенгенської угоди, але про них серед німців уже склалися не найкращі уявлення. У всіх на пам’яті нещодавні бійки вболівальників із поліцією після футбольного матчу в польській столиці між краківською «Віслою» й варшавською «Легією».
По-друге, німецькі правоохоронці побоюються можливих расистських нападів на іноземців — особливо з країн Африки й Азії. Останнім часом Німеччина стикнулася з проблемою проявів агресії проти африканців, індійців та в’єтнамців. Особливо часті такі випадки в Східних землях Німеччини (колишня НДР, яка перебувала під контролем Радянського Союзу). Деякі африканські країни вже застерегли своїх громадян не відвідувати окремі східнонімецькі міста. Тим часом поліція закликає туристів із «екзотичних» країн обминати кримінальні райони й не ходити вечорами поодинці.
ІМІДЖ — УСЕ...
Екс-канцлер Німеччини Герхард Шредер робив усе можливе для того, аби чемпіонат став найбільшим видовищем в історії країни й світу. Нинішня влада проявила менший ентузіазм у цьому плані, хоча не можна сказати, що нова керівниця уряду Ангела Меркель (на фото) повністю забула про футбольні змагання. Після Першої світової війни футбол став усенародним спортом для німців. Спершу їм захоплювалися здебільшого робітники. Найкращими футболістами були польські шахтарі, які працювали у вугільному басейні над Рейном (свого роду німецький Донбас). Минали часи, але футбол залишався спортом широких мас. І хоч багатші німці віддавали перевагу тенісу, а останніми часом — гольфу, футбол вважається народним спортом.
Зрозуміли це й політичні діячі. Нинішні лідери Німеччини, які народилися переважно в 1940-х роках, живуть споминами про легендарну перемогу збірної ФРН у швейцарському Берні 1954 року. Давні спогади пробудили романтику щодо сьогодення. Німецька збірна перебуває під неймовірним тиском громадськості, яка категорично вимагає одного — перемоги. Почалося все з новорічної заяви президента Німеччини Хорста Келера, який наголосив: «Ми хочемо стати футбольним чемпіоном світу». До цього додала Ангела Меркель: «Гадаю, шанси не погані». Політичні лідери прагнуть із допомогою чемпіонату поліпшити свої рейтинги. Дехто з них причетний до спонсорування футбольних команд.
Держава не виділяє жодних коштів для футболістів, команди живуть за рахунок грошей багатих спонсорів і за гонорари від телеефірів. Інколи трапляються кумедні випадки. Приміром, найкраща футбольна команда «Баварія» (Мюнхен) своїм розвитком завдячує виробникові ковбас. Дехто з колишніх футболістів (як, наприклад, Франц Бекенбауер) заробив мільйонні статки, що не всім подобається. Часто комерціалізація футболу викликає гарячі суперечки.
СТАВКИ НА УКРАЇНУ
На тоталізаторах відбувається жвавий обмін думками. Німецькі експерти не впевнені в перемозі своєї збірної. Більшість оглядачів робить ставку на збірну Бразилії. Донедавна серед фаворитів була Італія, однак після скандалу з «Ювентусом», а також млявого товариського матчу між Італією та Україною кількість прибічників італійців зменшилася. Водночас європейські глядачі з приємністю відзначають високу техніку й продуману стратегію української команди. Ті, хто рівнявся на рейтинг України в ФІФА в п’ятому десятку, прикусили язики.
Україна стала темною конячкою чемпіонату. Відіграла певну роль у цьому заява «короля» німецького футболу Бекенбауера, який після матчу Італія — Україна виголосив перед телекамерами довгу промову про український футбол: про центральну роль гравців київського «Динамо» за радянських часів, про постать покійного Валерія Лобановського й заповзятість Олега Блохіна. Додає гостроти дискусії постать Андрія Шевченка. Німецькі газети постійно пишуть про нього.
Авторові цієї статті довелося самому пересвідчитися в грандіозній популярності цього футболіста. Мій сусід по купе в потязі, помітивши, що я читаю газету іншою мовою, запитав: «А що це за мова?» На мою відповідь «українська» він одразу зреагував: «Знаю, знаю. Шевченко». Я вирішив перевірити: «Маєте на увазі поета?» Відповідь була однозначною: «Та який там поет. Зрозуміло, що футболіст».
