Український форум планує створити комісію з незалежних експертів, щоб глибше вивчити можливість розвитку Будапештського меморандуму 1994 року, в тому числі — порушення цього документа. Про це вчора заявив голова Українського форуму Володимир Семиноженко після проведення в Києві круглого столу «Гарантії безпеки України в контексті Будапештського меморандуму 1994 року». Як відомо, п’ять ядерних країн: США, Росія, Китай, Франція та Велика Британія в обмін на ядерне роззброєння України підписали в Будапешті меморандум, у якому взяли політичні зобов’язання, пов’язані з повагою територіальної цілісності, недоторканності кордонів і незастосування сили, а також погрози силою в будь-якій формі щодо нашої країни.
«Цей меморандум не є архівним документом блискучих сторінок української дипломатії, а надійною платформою, яка гарантує національну безпеку України. Головне — розумно його зараз використати», — наголосив голова Українського форуму.
Справді, ідея керівника Українського форуму зовні виглядає привабливою, але чи не стане вона «паперовою» безпекою, як і меморандум. В цьому відношенні, здається, більш виваженішою і сміливішою є позиція директора Інституту проблем національної безпеки Володимира Горбуліна, який на нещодавньому Міжнародному форумі «Україна — Європа» заявив, що Україна повинна зважитися на такий крок, як ПДЧ, і рішучіше приєднуватися до системи колективної безпеки.
Володимир Горбулін вважає, що національна безпека має бути забезпечена всередині країни, для чого потрібна процвітаюча економіка, сучасний сектор безпеки і оборони, а також громадянське суспільство. Але водночас він зауважив: «Щоб країні почуватись безпечно, зважаючи на розвиток у XXI столітті, великий перелік нових викликів, загроз і ризиків, мабуть, потрібно шукати шлях все-таки до військово-політичних блоків і альянсів. Оскільки сьогодні йдеться про єдиний військово-політичний блок НАТО, то саме ця організація може розглядатися як найбільш серйозний варіант забезпечення національної безпеки України, але після референдуму.
Разом з тим Горбулін, який був безпосереднім учасником подій у Будапешті в 1994 році, не виключає можливості розвитку меморандуму. «Якщо його вдасться довести до Договору між країнами членамиядерного клубу, тоді, в принципі, можна міркувати про позаблоковий статус України», — сказав він. Втім, на його думку, навряд чи цю ідею зараз можна реалізувати. «Тому, будуючи національну безпеку України, мабуть, все таки треба шукати своє місце в системах колективної безпеки», — вважає Горбулін.
До речі, подібної думки дотримується екс-міністр закордонних справ Анатолій Зленко. «Я не прихильник нового документа, бо знаю, як виробляється новий документ, я прихильник того, щоб Україна краще шукала своє геополітичне місце в системі міжнародних відносин і завдяки цьому вирішувала питання своєї національної безпеки», — наголосив корифей української дипломатії.
КОМЕНТАР
Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ , директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України:
— Як показала історія, такий інструмент, як Будапештський меморандум, виявився малоефективним, і мало хто звертав увагу на ці гарантії. За останні роки ми мали Тузлу і всілякого виду тиск з боку Росії. Ми бачимо, що така система гарантій не є дієвою для України. Тому, якщо ми ведемо пошук дієвих механізмів, то на сьогодні і на середньострокову перспективу такими є система колективної безпеки, якою є Північноатлантичний альянс. Тільки ця організація може дати надійні міжнародні гарантії. Інші гарантії ми можемо вибороти самі, зміцнюючи економічний потенціал і військову могутність нашої країни.
Що стосується європейської системи колективної безпеки? Не варто сподіватися на те, чого ще не існує. Може така система утвориться через 30— 50 років, тоді ми будемо про це говорити. А поки що такої системи в реальності не існує. Якщо говорити про безпеку Європейського Союзу, то країни євроспільноти, за винятком нейтральних країн, забезпечують свою безпеку завдяки безпековій оборонній парасольці Північноатлантичного альянсу. Поки що в ЄС немає дієвої безпекової складової. Там є тільки певні проекти побудови такої складової у вигляді спільної зовнішньої і безпекової політики, а також спільної політики безпеки та оборони. Але це поки що загальні наміри без будь- яких гарантій.
