Отже, вони, нарешті, розписалися. Прем’єр-міністри України й Росії Віктор Янукович і Михайло Фрадков провели вчора засідання міжурядового комітету з економічного співробітництва й підписали ряд двосторонніх документів. Це регламент міжурядового комітету й протокол його засідання, програма міжрегіонального й прикордонного співробітництва й заходи до неї.
Причетні до газового ринку відомства й економічні суб’єкти отримали завдання провести інвентаризацію й аналіз чинних міжурядових газових угод, і до червня 2007 року вирішити, чи потрібно їх змінювати. Мінпаливенерго України й Мінпроменерго РФ до 1 грудня 2006 року підготують проект протоколу на 2007 рік до угоди від 7 вересня 1994 року між урядами України й РФ про співробітництво в розвитку паливно-енергетичних комплексів. Досягнуто також дуже вагомих домовленостей у галузі електроенергетики, зокрема, про поновлення поставок української електроенергії в Росію. Вирішено продовжити співробітництво у сфері літакобудування й використання космосу. На позитивні зміни можна сподіватися також і у сфері торгівлі м’ясом і молоком. Друге засідання комітету відбудеться в першому півріччі 2007 року в Російській Федерації.
Цікаво, що російський прем’єр, відповідаючи на запитання журналістів, виявив нестандартний підхід і практично уникнув відповіді на запитання, про що ж конкретно домовилися сторони в газовій сфері. «Усі питання взаємопов’язані. Я закликаю не зациклюватися на рішенні цього нехай важливого, але одного питання», — заявив Фрадков і розповів лише про те, що «ми не могли обійти стороною це питання, але, зустрічаючись уже втретє, ми не зациклювалися на питанні ціни на газ» (ним, за словами прем’єра, займалися ті, хто безпосередньо й паралельно веде переговори, й він сподівається, що «вони зуміють домовитися»).
Чи залежить ця домовленість від яких-небудь інших обставин? Російський прем’єр не став приховувати, що, на його думку, «стратегічне співробітництво передбачає не лише вміння подивитися в перспективу, але й особливі відносини довіри, взаємні пріоритети у зовнішньому світі й у внутрішній політиці, й на рівні міждержавних відносин». «Якщо це НАТО — те не на шкоду Росії», — наголосив Фрадков, хоча й зазначив, що інтеграція в НАТО є прерогативою України та її народу. «Якщо це СОТ — то потрібно враховувати відносини СОТ з Росією й бажання вибудовувати стратегічну й економічну взаємодію в двосторонньому форматі. Необхідно більше консультуватися, більше обмінюватися і, я б прямо сказав, синхронізувати переговорний процес...», — уточнив Фрадков, висловивши аналогічні побажання й щодо європейської інтеграції України.
Безпосередньо газову тему довелося висвітлювати не випадково українському прем’єр-міністру, «який зациклився на ній». Віктор Янукович доповів журналістам: «Переговори завершуються в Росії. Обсяги газу, що поставляється в Україну, підтверджуються — не менше 55 мільярдів кубометрів за ціною, не вищою $130 за тисячу кубометрів». «Щойно виконавці приїдуть до України, вони покажуть і продемонструють ці контракти», — запевнив Віктор Янукович, роз’яснивши, що ціна — це все ж таки предмет домовленості господарюючих суб’єктів. «Звичайно ж, — чи то підтвердив, чи то спростував висловлені напередодні здогадки своїх противників український прем’єр, — ми створюємо умови й, як-то кажуть, нормальну атмосферу для наших господарюючих суб’єктів, щоб вони мали змогу спокійно працювати». Раніше це питання, нарешті розставив все ж таки крапки над «i» Янукович, було дуже заполітизоване, і тепер обидві сторони роблять зусилля, щоб перевести його на рівень господарюючих суб’єктів. Він додав, що уряд гарантуватиме обсяги імпорту газу в Україну, а також надійний транзит, «щоб європейські партнери не відчували дискомфорту». Саме це, схоже, й заклало основу успіху газових переговорів. Якщо читати між рядків, то тут йдеться не стільки про те, що Україна цього року відрізнилася, створюючи запаси газу у своїх підземних сховищах, скільки про те, що вона повернулася до обговорення проблеми газотранспортного консорціуму, розсудливо запропонувавши взяти участь в ньому не лише Росії, але й Німеччині.
Тож перший віце-прем’єр-міністр і міністр фінансів України Микола Азаров, схоже, зовсім не лукавив, коли того ж дня рішуче спростовував повідомлення про готовність українського уряду піти на політичні поступки в газових переговорах. «Жодних таких пропозицій Україна не готувала. Усе це нісенітниці. Тривають нормальні переговори. В основному вони зосереджені в економічній площині. Я вважаю, сьогодні ми будемо з вами свідками того, що просування буде дуже значним», — сказав Азаров і виявився майже провидцем. Черговий газовий цикл (створення проблеми — гостра криза — жертвоприношення — успішні переговори) йде до завершення...
