Напередодні саміту НАТО, який розпочне свою роботу сьогодні в Лісабоні, генеральний секретар Організації північноатлантичного договору Андерс Фог РАСМУССЕН у інтерв’ю польській Gazeta Wyborcza розповів про те, якою він бачить співпрацю між Альянсом і Росією, а також про майбутні загрози, що стоять перед НАТО.
— Як би виглядала співпраця НАТО та Росії у сфері протиракетної оборони? Йдеться про технічне поєднання систем?
— Я не закликаю до створення однієї об’єднаної системи протиракетної оборони. Йдеться про те, щоб дві окремі системи — натовська та російська — обмінювалися інформацією й даними. Така спільна оборона від ракетної загрози сприяла б тому, щоб ми стали ефективнішими в технічному плані й змогли б захищати велику територію. А на політичному рівні ми довели б, що наша система не спрямована проти Росії.
— Чи не завадять зближенню з Росією побоювання членів НАТО з Центральної Європи?
— Я з усією серйозністю ставлюся до побоювань цієї частини Європи. Хоча Росія — це не СРСР, вона теж має ставитися з розумінням до травми, залишеної комуністичними диктатурами. Водночас, я можу сказати, що ми проводили інтенсивні консультації щодо нової стратегічної концепції в рамках НАТО й дійшли консенсусу, що у відносинах з Росією слід йти вперед. Країни Центральної Європи теж розуміють, що зменшення напруженості у відносинах з Москвою в їхніх інтересах. Якщо ми виробимо з Росією стратегічне партнерство, то підвищення рівня безпеки, що випливає звідси, буде вигідним і Польщі, й країнам Балтії.
— Під час війни з Грузією 2008 року НАТО заморозило відносини з Росією. Зараз вона прагне зробити їх теплішими, хоча Москва не змінила своєї політики на Кавказі. Чи не робиться це зближення над силу, без здобуття чогось навзаєм?
— У питанні Грузії ми твердо стоїмо на позиції підтримки її суверенітету та неподільності. Ми не визнаємо незалежності Південної Осетії й Абхазії. Але я вважаю, що розбіжність у певних питаннях не мусить затьмарювати те, що НАТО розділяє з Росією залучення до проблеми терористичної загрози, Афганістану, боротьби з наркотиками, ракетних атак або піратства. Я вірю, що якщо завдяки співпраці в цих сферах ми зменшимо напруженість у відносинах з Росією, то ми швидше прийдемо до вирішення суперечок.
— Президент Медведєв пропонує створити нову архітектуру безпеки в Європі. Чи готове НАТО вести про це розмову?
— Чесно кажучи, щодо цього нам в Європі не потрібні зміни — у нас є структури й договори. Зараз йдеться про те, щоб наповнити їх конкретним змістом. Якщо НАТО й Росія погодилися б на співпрацю у сфері протиракетної оборони, вона б якраз вписалася в нову євроатлантичну архітектуру безпеки. Це була б відповідь на ідею президента Медведєва — не на папері, не за допомогою створення нових договорів, а на практиці.
— Вироблення нових оборонних планів НАТО для Польщі й інших країн Центральної Європи може бути сприйняте як знак падіння, а не зростання довіри до сусідів. У нашій частині Європи п’ята стаття Вашингтонського договору може стосуватися лише нападу зі сходу.
— Я ніколи не коментую питань, пов’язаних з надзвичайними планами НАТО. Я можу лише сказати, що НАТО — це оборонний союз, і тому в нас є плани щодо оборони кожного члена від будь-яких можливих загроз. Світ здивувався б, якби це було не так. Нова стратегічна концепція Альянсу, яку ми ухвалимо в Лісабоні, підтвердить, що фундаментом НАТО є принцип солідарної оборони території союзників. Проте, якщо ми хочемо ефективно піклуватися про безпеку наших країн та їхніх жителів, то мусимо також — що увійде до концепції — розробляти оборонні плани щодо цих загроз: кібервійни, ракет або тероризму. Якщо Альянс часів холодної війни був НАТО 1.0, після її закінчення — НАТО 2.0, то після лісабонського саміту ми маємо стати НАТО 3.0, яке готується до нових викликів XXI століття.
— Одна нова стратегія не скасовує укладених з Москвою в 90-ті роки домовленостей про те, що Альянс самообмежуватиме свій потенціал у Центральній Європі?
— 1997 року НАТО оголосило, що не розміщуватиме ядерної зброї на території нових країн-членів, і що воно не бачить приводу для розміщення там на постійній основі значних бойових сил. У цьому немає нічого нового, ми виконуватимемо ці зобов’язання й не обговорюватимемо це в Лісабоні.
— НАТО хоче тісніше співпрацювати з Росією й у Афганістані. Чи могли б, наприклад, російські сили спеціального призначення брати участь там у антинаркотичних операціях?
— Ні. Російських сил у Афганістані не буде, що зрозуміло, зокрема, з історичних причин. Утім, самі росіяни цього не хочуть, але Росія готова навчати в себе афганські антинаркотичні служби, а цивільні російські фахівці можуть брати участь у діях на території Афганістану. Звісно, лише за координації з його владою. Окрім теми наркотиків ми зараз обговорюємо з Росією питання поліпшення умов нашого транзиту через її територію до Афганістану. Ми також хочемо підсилити афганську армію російськими вертольотами й працюємо над способами фінансування навчання для них льотчиків.
— Чи прозвучать на саміті якісь дати щодо Афганістану?
— Передання афганській стороні відповідальності за безпеку почнеться 2011 року й має завершитися, як цього хоче президент Хамід Карзай, 2014 року. Усе це має, втім, диктуватися успіхами, а не жорстким календарем. Я чекаю, що всі країни НАТО, які беруть участь у цій операції, схвалять такий графік, і я б хотів, аби вони не оголошували власних дат поза рамками плану НАТО.
— Що є найбільшою загрозою для майбутнього НАТО? Кібервійни, Іран, відсутність грошей? А може, відсутність згуртованості? З Туреччини надходять сигнали, що вона проти НОТОвської системи ПРО, якщо вона буде спрямована проти Ірану.
— У Туреччини є свої питання, але в нас є дуже хороші відповіді. Це надзвичайно важливий союзник, що є мостом між Європою та Близьким Сходом, а також Центральною Азією. Я не боюся за майбутнє Альянсу, я переконаний, що в Лісабоні НАТО підтримає план створення спільної системи ПРО. Гроші... Так, після кризи в Європі ми діємо в умовах бюджетних обмежень. Проте це пішло нам на користь: ми скидаємо жир і нарощуємо м’язи. Ми раціоналізували структуру командування, а водночас знаходимо кошти на НАТО 3.0.
