Отже, крапку в сезоні поставлено. Наша збірна зіграла вже два товариських матчі, закінчився розіграш єврокубків, зіграно фінал Кубка України, всі питання вирішено в національному чемпіонаті, Реброва продали, зайва путівка до Кубка УЄФА за підсумками «Фейр Плей» другий рік поспіль благополучно «уникає» Україну. До початку нового витка спіралі футбольної еволюції можуть статися такi подiї: продаж Гусіна, сенсаційний (дай Боже, у хорошому розумiннi) виступ нашої юнацької збірної у фінальній частині чемпіонату Європи в липні, в серпні вибори президента Федерації футболу України. Кожен з цих пунктів може мати серйозний вплив на наш футбол. Однак зараз, здається, найбільш слушний момент спробувати поглянути на те, що ж сталося з нашим футболом за останні півроку.
КИЇВСЬКЕ «ДИНАМО»
Після зимової перерви динамівці, за вже усталеною традицією, стали надолужувати втрачене у першій грі другого групового раунду Ліги чемпіонів. І були близькі до того, щоб вийти з групи. Однак «Баварія» була недосяжною, а другою в групі фінішувала команда, якій згодом судилось стати клубним чемпіоном Європи. Гра, продемонстрована київським клубом, який відроджується в критичні моменти подібно до Фенікса, якщо і не порадувала загальним результатом, то принаймні повернула надію, що коли-небудь він (результат) все-таки прийде. Враховуючи те, що глобальних кадрових змін, порівняно з минулою осінню, практично не сталося (за винятком придбання Деметрадзе), можна говорити про те, що відсутність характеру, безвілля, властиве «Динамо» в осінніх зустрічах з «Реалом» і «Баварією», — це результат провалу нашої збірної в кампанії Євро-2000. Саме кияни, які грають у збірній, так і не зуміли отямитися від словенського кошмару. Що ж до Деметрадзе — останнього і найдорожчого придбання динамівців — то відчувається: форвард перспективний, технічний, поступово стає улюбленцем української публіки, але багато що від грузинського футболу йому треба забути. Не тому, що грузинський футбол поганий, а тому, що служіння такій музі як «Динамо»-машина «не терпить суєти». І роль «вільного художника і холодного філософа» належить тут тільки одній людині, яка з 1974 року неодноразово доводила своє виняткове право на цю роль. Загалом, «Динамо» зараз — це команда, котра останні три роки не здобуває гучних титулів (не вважаючи внутрішніх), але й не опускається нижче певної планки, між іншим, досить високої. Які перспективи? За умови продажу Гусіна, думаю, його позицію займе Михайленко, який, судячи з усього, вже дозрів для цього. Вимальовується також непоганий лівий фланг, за умови належної роботи над собою Несмачного і Максимюка. Для правого флангу вже придбаний угорець Ласло Боднар. Цілком можливо, відбудуться також зміни в тактичних побудовах, залежно від підбору кадрів. Пригадаємо: спочатку, одразу після повернення В. Лобановського, «Динамо» робило акцент на контратаки. Через рік, набувши досвіду в Лізi, кияни вже стали використовувати навіть позиційну атаку, зрозуміло при рваному темпоритмі. Бачили ми і спроби грати з двома ліберо. Напевно, і цієї осені ми побачимо щось нове, оскільки Лобановський тим і відрізняється від більшості тренерів, що не зупиняється ні на мить. Навпаки — намагається випередити сьогоднішній день, заглянути в майбутнє. Тож якщо навіть придбань більше не буде (відомо, що найважливіші покупки динамівці здійснюють під час зимової перерви) — щось новеньке в побудовах чемпіона ми все ж побачимо.
ЧЕМПІОНАТ УКРАЇНИ Що ж до українського чемпіонату загалом, то тут можна відзначити загострення боротьби за другу путівку до Ліги чемпіонів. Насамперед, за рахунок появи дуже навіть симпатичного «Кривбасу», ну і, звичайно, за рахунок «відродження» донецької команди. Гірники все ж виглядали краще для виступу в Лізі — звідси і результат. Загострилася, можливо, дещо штучно (за рахунок скорочення «вишки») боротьба в нижній частині турнірної таблиці. Але крок цей з боку ПФЛ абсолютно прогресивний і напрошувався вже давно. Шкода деяких самобутніх команд, але вища ліга має бути дійсно елітою національної першості. Виникають поки що побоювання з приводу майбутнього виступу в Кубку УЄФА полтавської «ворскли», оскільки останнім часом команда А.Конькова не вражала успіхами. Будемо сподіватися, що до початку єврокубкової кампанії полтавчани матимуть на руках вагомі аргументи для гідного виступу в Європі. А точніше — щоб набрати мінімум 4 очки (2 перемоги) в основній сітці турніру. Адже, як відомо, Україна делегує до єврокубкiв тепер 4 команди. Отже, загальна сума очок, здобута українськими клубами в цьому сезоні, ділитиметься на 4. Таким чином, 4 здобутих очки приносять одиницю для України в таблиці коефіцієнтів УЄФА. Це, так би мовити, необхідний мінімум. Звичайно, в ідеалі, треба заробити хоча б 4 очки для України і «Кривбасу», і «Ворсклі». А далі знову сподіватися на «урожай», зібраний «Динамо» і, дай Боже, «Шахтарем» у Лізі. Але це означає, що кожній із наших команд необхідно набрати по 16 очок (8 перемог). А це вже, м’яко кажучи, малореально. Особливо враховуючи, що «Динамо» за минулий сезон набрало 17,5 очок, провівши 16 матчів. «Ворскла» ж, наприклад, навіть iз урахуванням кваліфікаційного раунду і виходом до фіналу Кубка УЄФА зможе зіграти не більше 15 матчів. Є звичайно ще бонусні очки — за вихід у кожне наступне коло. Але і за перемоги у кваліфайнраунді нараховується не 2, а 1 очко.
Загалом, рахувати можна скільки завгодно, а розраховувати треба реально. У зв’язку з цим, особисто я (хай пробачать мене кримчани), відчув полегшення, коли ми черговий раз пролетіли повз додаткову путівку до Кубка УЄФА за рахунок «Фейр Плей». Як би там виступила сімферопольська «Таврія», залишається тільки здогадуватися. А ось ділити загальну суму здобутих очок довелося б уже на 5.
ЗБІРНІ
Тепер з приводу збірних. Про жіночу збірну України говорити поки що немає сенсу, оскільки мати її, не маючи нормальної внутрішньої першості, просто нереально. Буквально за останні дні, намітилися деякі позитивні зрушення у цьому напрямку. Дай Боже. Однак поки не побачу реальних і постійних (!) кроків у цьому напрямку — залишаюся песимістом. Зате порадували юнаки, якi вийшли до фінальної частини європейської першості. Супернички там нам дісталися звісно… Та все ж вийшли! «Молодіжка» після загалом непоганої гри у Болгарії, оконфузилася у Литві. Об’єктивно судити про литовський матч не можу — не бачив ні візуально, ні у цифрах, але результат — ганебний. А у Софії — сам бачив — навіть проявили характер. Граючи у меншості, вирвали перемогу.
Нарешті настала черга сказати кілька слів про головну команду нашої країни. Ви самі чудово знаєте результати двох товариських матчів, які провела наша національна збірна. Дуже багато об’єктивних і суб’єктивних чинників вплинули на результат у Лондоні. Про більшість із них ви могли прочитати у спеціальних спортивних виданнях. Якщо цих чинників вам мало або ж вони вам здаються непоказовими — шукайте своїх. Висловлю тільки особисту думку: поразка на «Вемблі» дала мені набагато більше мотивів для оптимізму, ніж перемога на болоті стадіону «Левськи Спартак». З приводу перспектив національної збірної говорити сьогодні важче, ніж про перспективи будь-якої іншої вітчизняної команди. Треба подивитися, що покаже на Євро-2000 Норвегія. Непогано було б провести ще хоч одну «контрольку» до матчу з поляками. Щоправда, думаю, що це малоймовірне, тому що — у серпні вибори президента Федерації футболу України. Керівництву нині не до контрольних матчів. До речі, від того, хто прийде до влади в українському футболі, майбутнє збірної залежить насамперед. Тому залишається побажати нам всім тільки одного: хто б не очолив федерацію, дай Боже, щоб це пішло на користь усьому українському футболу.
Завершуючи тему вітчизняного футболу, хотів би відзначити, що нарешті звернули увагу і на дітей. Ті, хто тренується у футбольних школах, особливо таких як динамівська, увагою і так не обділені. А от турнір із стріт- соккеру, який пройшов якраз на Великдень на Майдані Незалежності у Києві і у якому могли взяти участь усі охочі, приємно здивував. Найголовніше у таких заходах — щоб він був світлим, бо для дітей, і саме таким турнір і вийшов. Федерація і її ексклюзивний агент УФІ зуміли знайти пристойних спонсорів, і в результаті ніхто не був обділений, навіть ті, що програли на першій стадії. Залишається побажати, щоб подібні турніри стали традицією.
ЄВРОПА
І наостанок не можу не сказати кілька слів про чемпіонат Європи, половина якого вже позаду. Судячи з усього, якихось кардинальних змін, революції в європейському футболі ми не побачимо. Однак загальний прогрес європейського футболу, навіть порівняно з Євро-96 — наявний. Хто б міг прогнозувати досить пристойний виступ словенців, фантастичний вихід iз групи турків і румунів. Перемога норвежців над іспанцями у цьому контексті навіть не виглядає несподіваною. З посиленням дисципліни в організації гри, як це не дивно, підвищилася загальна результативність матчів. Щоправда, можливо, частково це зумовлене технічними особливостями нових м’ячів, які критикують багато гравців.
Є і розчарування. Наприклад, Швеція, яка блискуче пройшла відбірковий цикл, а на турнірі, певно, погарячкувала з відмовою від сексу. Господарі бельгійці, мабуть, просто не любили сінематограф, і їх спіткала сувора (але цілком заслужена кара). «Ніяка» Данія. Брудно грає Югославія. У деяких матчах суддівство залишає бажати кращого. Як завжди, не можуть приборкати своїх пристрастей деякі горе-фанати. Та це все притаманне будь-якому великому турніру. Це тільки підкреслює, над чим ще треба працювати. Нам же насамперед треба працювати над одним — щоб надалі серед такої кількості національних гімнів звучав і наш.
ДО РЕЧІ
У середу на ЧЄ-2000 в групах «С» і «D» відбулися треті матчі. Найзаплутаніша ситуація була в групі «С», де кожна з команд мала шанси продовжити боротьбу за Кубок світу. Збірна Норвегії так і не змогла «знайти ключ» до оборони збірної Словенії. Нічия (0:0) була вироком для цих команд, оскільки, мабуть, у найдраматичнішому матчі чемпіонату Європи іспанці, поступаючись (2:3), на останній хвилині вирвали перемогу в югославів — 4:3. У результаті іспанці фінішували першими — 6 очок. У югославів і норвежців — по 4 очка,
але по особистій зустрічі, перевага у «югiв» з Півдня. Словенці з 2 очками на четвертому місці. У групі «D» команди вирішували локальні завдання. Голландці «перебігали» французів (3:2), а чехи остаточно декласували датчан — 2:0. Збірна Голландії на першому місці — 9 очок; у французів — 6 очок. Чехи (2 очка) й датчани (0 очок) уже вирушили додому. У 1/4 фіналу зустрінуться такі пари — Туреччина–Португалія, Італія–Румунія, Франція–Іспанія, Голландія–Югославія.
Сергій МАХУН, «День»
