Міністерство охорони довкілля підвело, так би мовити, науково-юридичну базу під емоційно забарвлені політичні виступи прем’єр-міністра Юлії Тимошенко проти американської компанії Vanсo. Воно залучило юридичну компанію Barlow Lyde&Gilbert LLP (Велика Британія) для незалежного аналізу угоди про розподіл продукції (УРП), укладеної урядом України і Vanco International Limited (Бермудські острови).
Звісно, Barlow поки не спішить зі своїми коментарями, але Міністерство вже посилається на попередню юридичну оцінку. За його даними, Vanco International при проведенні конкурсу на право укладення УРП надала не свої фінансові звіти й аудит, а дані щодо материнської компанії Vanco Energy Company (США), яка, як випливає із заявки, не брала на себе жодних зобов’язань стосовно участі в конкурсі. Vanco International зі статутним капіталом в $12 тисяч, підтверджуючи готовність узяти участь у конкурсі, взяла на себе фінансові зобов’язання в розмірі $330 мільйонів.
Міністр Георгій Філіпчук повідомив, що Vanco International порушила статті 4, 7, 26 і 37 УРП, зокрема процедуру перепоступки прав і обов’язків компанії Vanco Prykerchenska Limited (Британські Віргінські острови, створена в серпні 2007 року для роботи в Україні), не узгодивши це з державою, а головне — порушивши обов’язкову умову про наявність достатніх фінансових і технічних ресурсів, а також досвіду організаційної діяльності, необхідного для виконання відповідних робіт.
Спираючись на ці дані, прем’єр розгорнула кампанію для анулювання або, точніше, «за реприватизацію» ліцензії Vanсo на розвідку й розробку нафтогазоносної (й, додамо, глибоководної) ділянки, виданої американцям урядом Віктора Януковича, й попутно звинуватила в корупції не лише політичних противників-регіоналів, а й недавнього головного союзника — Президента країни. Перспективні ділянки Чорноморського шельфу мають бути віддані Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» й розроблятися державними силами, заявила Тимошенко. Вона охарактеризувала свій вчинок як «найбільший внесок у забезпечення енергетичного балансу України й забезпечення енергетичної незалежності».
Тим часом Vanсo не панікує. Компанія інформує українську громадськість про здійснену роботу й інвестиції, що вже зроблені та плануються, а також майбутній тендер на тримірні сейсмічні роботи на Прикерченській ділянці, на яку вже подали заявки 7 компаній. Фундатор і президент Vanco Energy Company Джин Ван Дайк повідомив, що сьогодні компанія займається «розглядом поданих пропозицій». Він висловив занепокоєння тим, що міжвідомча комісія з організації укладення й виконання Угоди про розподіл продукції досі не затвердила програму робіт компанії на 2007—2008 роки й спростував інформацію про те, що Vanco Prykerchenska зареєстрована на студентів, а також про переговори, що ведуться нею з ВАТ «Газпром» або якимись іншими компаніями про перепоступку ліцензії.
Ван Дайк побіжно згадав про намір оскаржити рішення України про ліквідацію ліцензії в міжнародному суді, але більш ніж миролюбно охарактеризував це як стимул для уряду України розпочати з компанією переговори. Можливо, в Америці погано знають нашого прем’єра?
Навряд чи. Вільям Тейлор, посол цієї країни, відомої тим, що вона вельми рішуче й принципово відстоює інтереси вітчизняних компаній в інших країнах, коментуючи рішення про Vanco, заявив: «Я впевнений, що міністр зрозуміє цю помилку й виправить її. Адже якщо він не поновить ліцензію, це не лише затримає розробку ресурсів, а й дуже дорого коштуватиме уряду України».
Чи не пропустила цю нагоду, приймаючи рішення про такий відповідальний крок, наш прем’єр? Як пише сайт ProUA, «відкрито виступаючи проти Vanco, та ще й у вельми агресивному тоні, Юлія Тимошенко не могла не спроектувати цю ситуацію, так само, як і реакцію американців. Напевно, кількість «плюсів» від «відкритої війни» перебільшила «мінуси».
Зрозуміло, що насамперед Тимошенко сьогодні цікавить рейтинг. І якщо висока інфляція його, як то кажуть, дещо «підмочила», то безкомпромісне «вболівання» за національні й народні інтереси може відчутно підняти й навіть частково відняти в регіонів голоси противників НАТО.
Великою втратою для Тимошенко в цих умовах може стати погіршення інвестиційного клімату й, відповідно, істотне скорочення іноземних інвестицій, на яких сьогодні, власне, тільки й тримається платіжний баланс країни. На цьому сходяться всі експерти. І навряд чи Тимошенко могла просто знехтувати такої загрозою для економіки.
В цих умовах не можна виключити версію гри в піддавки: двома або навіть трьома одночасними ударами, що сильно зачіпають самолюбство Президента (до них слід віднести й вимогу відставки глави Секретаріату Віктора Балоги), Ющенка підштовхують до відставки уряду й чергових позачергових виборів. Переможе в цій грі на нервах той, у кого вони виявляться міцнішими.
