Здається, від занадто теплої зими в декотрих співмешканців по планеті почали розм’якшуватися мізки. Хоча ні. Це вже триває досить давно. І цілеспрямовано підтримується усіма можливими ЗМІ: таблоїдами і товстими аналітичними журналами, легковажним інтернетом і вічно стурбованим телебаченням. Якщо коротко, то всі вони, з різним ступенем пафосу, майстерності і переконливості, доповідають нам, як, коли і в яких пекельних муках ми помремо. В хорі зливаються воєдино голоси вчених і журналістів, екологів і політиків. Обличчя серйозні, аргументи вбивчі. Будь-яке заперечення розглядається як недоречний жарт. Та й справді, хто ж може спростувати таку неспростовну істину, як глобальне потепління? НЕ варто тішитися, що відпала потреба тягати на собі купу одягу, — біда вже на порозі, і в ній люди винні, ще й як винні! Розігріли атмосферу, і від того усе лихо. Інколи, правда, чуються несміливі голоси, що то в планети, як у всякої складно організованої системи, цикл такий, і періоди потепління змінюються глобальним похолоданням, але хто ж ту маячню слухатиме. Ні-ні, все погано, всі в тому винуваті (бо всі ж десь працюють), а далі буде ще гірше.
Але паранойя все ще ніяк не стане всеохопна. Треба, треба додати жару. Тому професійні катастрофісти, задля такого діла облишивши прокурорський тон, з надією звертають свої погляди до неба. Аякже, астероїди! А ви знаєте, що буде, коли отака каменюка впаде на нас? Навіть не пручайтеся — он як їх там багато, і майже всі летять на нас. Ой лишенько! І по новій... На жаль чи на щастя, астрономи все ще не втомилися по кілька разів на рік пояснювати, що подібна ймовірність мізерна і практично дорівнює нулю.
От халепа: всі знову живі й заклопотані своїми справами. А в людей з хорошою пам’яттю попутно виникає думка піти пошукати, на якому звалищі дотлівають надпопулярні жахи 1970-80-х на кшталт ядерної зими, озонових дірок та великого параду планет.
І ось тоді майстри страхів дістають останній козир. А ви знаєте, — переможно пророкують вони, — що через п’ять з половиною мільярдів років Сонце вибухне? І планета наша обсмажиться до стану старої головешки? І нічого з тим не вдієш! Так що, само собою мається на увазі, марно ви картоплю садите, хмарочоси будуєте, дітей ростите, Шекспіра свого читаєте, і Шекспір дарма писав, і Леонардо дарма малював. Нічого не лишиться, все випарується, отак!
Цікаво, що при тому ніхто не кидає роботу й родину, не тікає в монастир і не топиться в річці глибокій. Чому ж галасують?
Та нудно їм. Одним нудно, а другим треба чимось ефір забити, бо уяви на щоденні сюжети обмаль, а треті взагалі за те гроші отримують. Ну, кажу ж, професіонали.
А ще кажу — ідіть собі до дідька. На свій астероїд. Я ж точно знаю, що буде через 5,5 млрд. років. Спорудимо уздовж екватора потужні двигуни. Визначимо курс до привітної молодої зірки. Усі впадемо в анабіоз. І полетимо собі, куди треба, і долетимо, і жити будемо довго та щасливо.
Так і буде. Сам читав. Даю свій ноутбук на відруб.
