Цей тиждень може пропахати не одну нову борозну на обличчях українських селян. У вівторок напрочуд одностайним рішенням парламенту продовжено мораторій на продаж сільськогосподарських земель до 2012 року. І найбільше вражає, що в залі під куполом, де, напевно, зібралися найбільші землевласники країни, майже ніхто не голосував проти: з 432 присутніх народних депутатів його підтримали 344, тоді як решта — або відсутні, або не голосували. В іншій ситуації можна було б говорити, що закон пройшов, що називається, на ура. Але в цьому випадку резюме інше: на цьому засіданні парламенту верховодили лицеміри.
І дійсно, ні в кого не викликає сумніву, що за продовження мораторію політики всіх таборів голосували виключно з політичних міркувань, як би відключивши на якийсь час ту частину мозку, що відповідає за економіку. Зокрема, «за» висловився народний депутат Анатолій Кінах, який навесні 2007 року, будучи міністром економіки в уряді Віктора Януковича, говорив про те, що уряд і парламент зацікавлені в швидкому початку роботи ринку землі, й стверджував, що працюючий ринок перешкоджатиме корупції при купівлі землі. «Лише чіткі й прозорі умови дозволять знизити рівень зловживань у цій сфері», — наполягав Анатолій Кирилович. З іншого боку, на його думку, відсутність повноцінного ринку землі знижує рівень конкурентоспроможності вітчизняної економіки, заважає зростанню обсягів іноземних інвестицій. Міністр сподівався, що земля стане товаром іще 1 січня 2008 року. Як відомо, цього не сталося.
Послухаємо аргументи тих, хто змінив своє ставлення до можливості продажу землі. Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко сказав у розмові з «Днем»: «Наша одвічна позиція полягала в тому, що ми за ринок землі. Але на початку цього року ми побачили, що зроблено все для того, щоб цього ринку не було, але при цьому створена надзвичайно сприятлива база для корупції. І тоді ми вперше висловилися за мораторій. Тому що немає бази даних про сьогоднішніх власників землі, немає жодної інформації про те, як розподіляється величезна кількість ресурсів, що належать до земель резерву й запасу, не відомо, в кого знаходяться сьогодні печатка й права підпису на документах, що визначають власників. Ми вже не кажемо про те, що немає законодавчої бази для того, щоб прозоро й зрозуміло моніторити ринок землі, якщо він виникне. Усе це дало підстави підтримати ідею продовження мораторію. Наразі ситуація (порівняно з тим, що було навесні) загострилася. Державні органи влади, що відповідають за реалізацію земельної реформи, визнані найкорумпованішими в суспільстві. Дати їм право стати регулювальником ринку землі було б неправильно. Тому ми не проти того, щоб продовжити мораторій. Якщо зміниться влада, будуть реальні спроби боротьби з корупцією, будуть результати, а їх можна чекати не раніше ніж через рік після приходу нової влади, то 2011 року ми зможемо побачити перші паростки того, що може дати підстави для скасування мораторію й створення прозорого й дієвого ринку землі».
Тим часом, у країні форсованими темпами йде роздача державних сертифікатів на землю, на що виділені чималі кошти з бюджетного стабілізаційного фонду. Прем’єр навіть вважає, що цей процес навмисне гальмують чиновники, й у зв’язку з цим звільнила 400 працівників Державної служби геодезії, картографії та кадастру. Припустимо, оформлення прав власності на земельні наділи якось допоможе селянам краще їх використовувати. Але чи порівняється цей гіпотетичний ефект з тим, якого можна було б чекати після скасування заборони на вільний продаж земель? Як пише читач «Дня», «тихий дерибан змінився б відкритим ринком, на село прийшов би інвестор і створив би робочі місця для нині безробітних трудівників». З цим важко не погодитися. Але уряд і парламент, тобто й влада, й опозиція, мабуть, вважають, що в країні ще не вся земля поділена на злочинному тіньовому ринку. За два роки доділять, і лише тоді відкриють дорогу справжньому інвесторові.
Президент Української асоціації економістів-міжнародників Антон Філіпенко в розмові з «Днем» підкреслив: «Мораторій є реакційним рішенням, яке консервує негативну ситуацію в країні. Весь світ використовує землю як товар, тому будь-яке запізнення в процесі залучення землі до сфери ринкових стосунків є програшем для нашої економіки, отже й для людей. Інша річ, що треба знайти механізми, які б оберігали країну від латифундації». Поки ж, усупереч Конституції, власник землі не має права вільно нею розпоряджатися, вважає Філіпенко, хоча тіньові схеми продажу працюють майже без обмежень... Голова наглядової ради групи «ТЕКТ» Вадим Гриб також вважає, що в результаті продовження мораторію земля знову не стала товаром, що загрожує країні, в найкращому випадку, застоєм. Він упевнений, що в першу чергу від цього постраждає інвестиційний клімат, отже, й усі люди, котрі працюють на землі. Повторюємо, Верховна Рада дала за це 344 голоси. Тепер слово за Президентом, який завжди вважав землю товаром.
