Якою буде майбутня коаліційна угода, а головне — як у ній будуть сформульовані найбільш «чутливі» теми? Ці питання, напевно, мають набагато більшу вагу, аніж розподіл крісел у майбутньому уряді України. Як тільки зайшла мова про створення коаліції на основі «Нашої України», Соцпартії й Блоку Юлії Тимошенко, одразу стало зрозуміло, що політикам цих сил буде непросто домовитися з приводу інтеграції держави до НАТО. Найбільш чіткою щодо цього була позиція «нашоукраїнців» — повна підтримка приєднання до Альянсу. Не зовсім зрозумілими були переконання «б’ютівців», які, схоже, звикли йти «на поводу» громадських настроїв (як відомо, переважна більшість українців не підтримують вступу України до НАТО). І фактично на принципових антинатівських позиціях стоять соціалісти. На початку цього тижня мас-медіа поширили заяву представника БЮТ Василя Онопенка, який повідомив, що коаліційні сили знайшли компроміс щодо перспективи вступу України до НАТО і внесенню цієї норми до коаліційної угоди. Її зміст такий: вирішити питання про приєднання до Альянсу може лише загальноукраїнський референдум. До слова, у Партії регіонів вчора також заявили, що рішення про вступ України до НАТО може бути ухвалено лише після проведення референдуму. Чи зможе новий уряд привести країну до Альянсу завдяки такому «компромісу»? Чи існували інші варіанти порозуміння з цього питання? Про це ми поцікавилися у експертів.
Мирослав ПОПОВИЧ, член-кореспондент НАНУ, директор Інституту філософії:
— Посилання на проведення референдуму — не компроміс, а спосіб провалити вступ України до НАТО. Компромісом таку ситуацію можна назвати лише в тому разі, якщо референдум буде відстрочено на десять років. Поки що про взаєморозуміння говорити не можна, а тільки — про поступку «Нашої України» противникам приєднання до НАТО. Без великої роз’яснювальної роботи виносити на референдум це питання не має сенсу. Я нещодавно повернувся з Литви, яка є членом НАТО. Про її досягнення треба всім розказувати, показувати умови життя литовців по телебаченню, писати про них у пресі. Тільки після таких «розвідок» можна буде обговорювати вигоди вступу до НАТО. Інакше зіткнемося з черговим протистоянням.
Віктор ЧУМАК, експерт із питань політики та безпеки Міжнародного центру перспективних досліджень:
— Питання вступу до НАТО не обов’язково повинне вирішуватися шляхом референдуму, але в цьому разі це найприйнятніший компроміс у форматі коаліції та у форматі співпраці з Президентом. Якщо провести нормальну, грамотну інформаційну кампанію про НАТО, то цілком можливо, що настрої в суспільстві зміняться. Тоді соціалістам нічого не залишиться, крім як підтримати це рішення. За великим рахунком, зовнішня політика та питання оборони належать до прерогативи Президента. Президент сказав чітко і ясно: євроатлантичний курс не змінюватиметься. Активна співпраця з НАТО триватиме, цільові плани дій виконуватимуться. А питання вступу — це не питання 2008 року, цього року можливе лише імплементування Плану дій про членство в НАТО, а питання про вступ — це питання 2010—2011 року. Треба дивитися далі, як вирішуватимуть інші проблемні питання в рамках коаліції. Як поводитимуться соціалісти в земельному питанні? Чи знайдуть і там компроміс?
Ігор БАЛІНСЬКИЙ, Західна інформаційна корпорація, політолог, Львів:
— Компроміс щодо проведення референдуму є певною мірою маніпулятивним. Ще три-чотири місяці тому аналогічна заява щодо проведення референдуму зі вступу до НАТО звучала від Опозиційного блоку «Не Так!», тоді представники влади доводили, що такий референдум є спробою розколоти Україну. Не пройшло й трьох місяців, як із вуст соціалістів звучить теза, що вступ України до НАТО буде вирішуватися через референдум. Насправді ця ідея є спекулятивною. Рівень заангажованості південних областей України є таким, що навіть тривала й системна просвітницька робота не змінить ситуації найближчими кількома роками. Тому можна говорити, що так званий референдум є спробою всього- на-всього відвести чи зняти складні питання, які існують у межах «помаранчевої» коаліції. Мені видається, що сама ідея референдуму є на сьогоднішній день неможливою, тому що ми маємо чітко поділену Україну щодо НАТО: прозахідну, пронатовську частину України (Західна Україна й частина Центральної з Києвом) й антинатовську, яка складається з південно-східних регіонів України, які є більш чисельними. Однак стратегічні питання не повинні бути предметом торгів навіть у межах «помаранчевої» коаліції. Щодо позиції консервативної частини СПУ стосовно НАТО, тут має працювати інший механізм: підпорядкування меншості більшості, як це має бути в будь- якій демократичній країні. Сьогодні простежується ідеологічна різновекторність у ймовірних учасників «помаранчевої» коаліції. І проблеми, пов’язані з нею, мають вирішуватися не в такий спосіб: ми тобі це питання подаруємо, а ти нам це віддаєш. Проблеми повинні вирішуватися на рівні розуміння стратегічних національних інтересів. Якщо соціалісти будуть принциповими в неможливості продажу землі, а БЮТ ще на чомусь наполягатиме, ніколи в такому разі ця коаліція не буде стійкою.
Сергій ДЖЕРДЖ, заступник голови Координаційної ради Громадської ліги Україна — НАТО:
— Проведення референдуму не є обов’язковим для інтеграції до НАТО. Такої вимоги з боку Альянсу не існує. Жоден український документ також не містить такого зобов’язання. Отже, поки що не існує для цього легітимних підстав. Тому певним політичним силам (навіть поважним) не слід брати на себе таку місію. Потрібно розуміти, що дасть суспільству проведення референдуму. Референдум як вияв думки на повний проміжок часу — це важливо, але ж ситуація змінюється, українці дедалі більше дізнаються про НАТО й, скажімо, через півроку — рік може бути абсолютно інша картина щодо сприйняття українцями Альянсу. Тоді ще один референдум проводити? Громадська підтримка вступу до НАТО важлива, однак таку підтримку можна виявити й шляхом соціологічних опитувань, які проводити значно дешевше. І взагалі, про референдум доцільно говорити лише перед самим вступом держави до НАТО, безпосередньо після отримання запрошення на приєднання.
Існує питання важливості розуміння євроатлантичної інтеграції України. Очевидно, що не всі політичні сили однаково його розуміють й однаково глибоко сприймають. Ми референдумом заганяємо самі себе в глухий кут, у патову ситуацію, з якої важче буде потім виходити всім. Тому я не вважаю, що цей «компроміс» потрібно було вносити до угоди саме в такому вигляді. Якщо певні політичні сили не підтримують швидкого вступу до НАТО, то можна було б відстоювати позицію більш повного інформування громадськості. А вже після усвідомлення всіх переваг (не тільки експертами, але й політиками, суспільством) можна було б говорити про вступ до НАТО. «Забивати» ж пункт про референдум як обов’язок — політично немудрий крок.
КОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР
Керівник інформаційного департаменту блоку «Наша Україна» Тетяна МОКРІДІ повідомила учора «Дню», що жоден пункт майбутньої угоди не буде розголошений, допоки не будуть завершені переговори між політичними силами, які домовляються про створення коаліції. Отож цілком можливо, що раніше оголошений «компроміс» політики ще встигнуть переглянути...
