Українським виборцям із досить млявої на цих виборах рекламно-агітаційної кампанії найбільше запам’яталися листівки і білборди кандидата на посаду президента Віктора Януковича. Як свідчать дані всеукраїнського соціологічного опитування, проведеного з 26 серпня по 5 вересня Соціологічною службою Національного інституту стратегічних досліджень (опитали 1801 респондента), майже половина населення країни (49%) протягом останнього місяця відзначила креатив штабістів нинішнього прем’єра. Набагато менше українцям запам’яталося «Так!» Віктора Ющенка (13,5%). Лише 3% та 2% населення відповідно відзначили рекламу кандидатів Петра Симоненка й Олександра Мороза. А щодо агітаційних матеріалів інших кандидатів, то кількість тих, кого вони вразили, настільки мізерна, що наводити ці цифри (частки десятих) тут просто немає сенсу. Узагалі не пам’ятають жодної політичної реклами 11% опитаних, а 14% завагалися з відповіддю на це запитання — очевидно, плакати бачили, а за кого вони агітують — не роздивилися
Результат майбутніх виборів, як уже зрозуміли всі, хто цікавиться кампанією, залежить від них. Вони — «ті, хто не визначився». І всі зусилля політтехнологів, уся дуже дорога реклама на телебаченні, бігборди та листівки, — це для них. Хто вони? Чим відрізняються від тих своїх співгромадян, хто вже поклав свій голос на шальку терезів передвиборного «соціологічного» протистояння? На це запитання нещодавно спробували відповісти вітчизняні соціологи, розділивши українське суспільство на три групи: потенційні виборці двох лідерів президентської кампанії — Віктора Ющенка та Віктора Януковича (за намірами респондентів підтримати одного з цих кандидатів у другому турі) та ті, хто не визначився. Або, як уточнює президент Київського міжнародного інституту соціології Валерій Хмелько, «невизначені». Оскільки до останньої групи експерти зарахували три категорії респондентів: тих, хто сказав, що не піде голосувати («адже вони можуть ще й передумати»), тих, хто сказав, що голосуватиме проти обох кандидатів (також можуть передумати), і тих, хто не захотів відповідати, коли їм запропонували «мовчання замість нещирості». Разом «невизначені» становлять майже третину українських виборців (32%).
Відповідаючи на однакові запитання соціологічної анкети, три ці групи демонстрували часом різне бачення виниклої в країні ситуації, а також стратегії розвитку української держави. У чималій мірі це зумовлене тим, що електорати основних кандидатів істотно розрізняються за регіональною ознакою, а різнополюсність, зокрема, зовнішньополітичних орієнтацій заходу та сходу країни — річ відома, обгрунтована і поки що не виправлена вітчизняними політиками. Навпаки, останні із задоволенням користуються цими відмінностями.
Переважаючу більшість «невизначених» не влаштовує стан справ в Україні. Утім, у цьому вони мало чим відрізняються від тих, хто має намір підтримувати Ющенка (серед них також 78% незадоволених), і навіть від тих, хто планує голосувати за Януковича (60%). Також більшість наших співгромадян (у трьох аналізованих групах) не влаштовує й те, як складається їхнє життя. Тут ми, швидше за все, маємо справу з горезвісним ментальним «усе погано». Найменше, до речі, ця риса виражена у виборців Януковича, — серед них «скаржаться на життя» 63% проти 70% у прихильників Ющенка і 69% серед «невизначених».
Тепер стосовно питань стратегічних. Більшість респондентів у трьох аналізованих категоріях вважають, що в Україні треба створити рівні можливості державному управлінню економікою та розвитку приватного підприємництва (серед респондентів, які визначилися, таких по 36,6%, серед невизначених — 29%). За повне або переважаюче панування держави в економічних питаннях найбільше виступають «невизначені» респонденти (44%), найменше — прихильники Ющенка (35%). Проте перевагу розвитку приватного підприємництва майже в рівній мірі віддають виборці обох кандидатів (16% у Ющенка та 17% у Януковича), менше налаштовані давати «зелене світло» бізнесу «невизначені». До речі, серед останніх найбільше тих, хто не зміг дати виразної відповіді не лише на запитання про підтримку в другому турі одного з двох кандидатів, а й про те, яку економічну систему треба мати Україні (14,5%).
Суттєвіші відмінності між електоратами — у зовнішньополітичних настроях. Так, більшість потенційних виборців Ющенка вважають, що народу України буде краще в Європейському Союзі (43%). Ті, хто збирається підтримати Януковича, більше вітають союз України з Росією та Білоруссю (60%). Солідарні з останніми й «невизначені» респонденти (57%).
Ще один вододіл між електоратами — питання статусу російської мови. Близько 40% респондентів трьох груп — за «нейтральне» вирішення цього питання. Вони вважають, що російську мову слід зробити другою офіційною, але лише в тих областях, більшість населення яких цього бажає. Водночас 33% прихильників Ющенка — за усунення російської мови з офіційного спілкування по всій Україні (цю ж позицію поділяють лише 7% виборців Януковича та 10% виборців «кандидата Ікс»). І навпаки, 54% готових голосувати за нинішнього прем’єра вважають, що російську мову треба зробити другою офіційною. Підтримують цю пропозицію й чимало респондентів з «невизначених» (43%) і... електорату Ющенка (22%).
За своїми соціально-демографічними характеристиками три аналізовані електоральні групи відрізняються мало. Трохи молодший електорат лідера «Нашої України»: 45% його становлять ті, кому до 40 років (Януковича підтримуватимуть 35% представників цієї вікової категорії). Серед «невизначених» ті, кому від 18 до 40, становлять 38%.
Жоден із кандидатів не зможе козирнути тим, що серед його прихильників більшість — люди з вищою освітою. У практично однакових частках у трьох електоральних групах присутні люди, які не закінчили середню школу (19% — у Ющенка, по 18% — у Януковича та «кандидата Iкс»), які закінчили лише середню школу (відповідно 29%, 29% і 30%), які здобули спеціальну середню освіту (29%, 31% і 27%) та випускників вищих навчальних закладів (23%, 22% і 24%).
Найпомітніші відмінності між електоратами основних кандидатів — це мова спілкування та місце проживання. Так, більшості «ющенківців» легше спілкуватися українською мовою (64%), а прихильникам Януковича — російською (66%). Серед «невизначених» респондентів 39% віддають перевагу українській мові, 45% — російській. В останній категорії виборців найбільше громадян, які однаково володіють обома мовами (16% проти 9% в Ющенка та 15% — в Януковича). Мова спілкування — це ще одна характеристика електорату, тісно пов’язана з його регіональною приналежністю. 66% тих, хто збирається підтримати в другому турі В. Ющенка, — жителі україномовних західного та західно-центрального регіонів. Навпаки, 67% прихильників кандидата Януковича живуть на півдні та сході країни. Серед «невизначених» найбільше жителів західно-центральних областей України — 29%. Багато їх також на півдні країни — 21,5%, по 19% — у східно-центральному та східному регіонах. Найменше на заході — 11%.
Основну частину електорату лідера «Нашої України» становлять сільські жителі (42,5%), більшість виборців Януковича і «невизначених» живуть у великих містах, населення яких становить понад 500 тисяч чоловік (відповідно 48,5% і 47%).
Як бачимо, «невизначені» мало чим відрізняються від своїх «переконаних» співгромадян. Чому ж усе-таки їм важко зробити вибір? Зі слів президента КМІСу Валерія Хмелька, ця електоральна група на відміну від тих виборців, які визначилися, внутрішньо суперечлива: за оцінкою соціально-економічної ситуації, за своїми життєвими відчуттями вона найближче до електорату Ющенка. Але що стосується питань зовнішньополітичної стратегії України — про ставлення до Росії, НАТО, Євросоюзу, а також статусу російської мови — їх «тягне» до Януковича. «Образно кажучи, ця частина виборців виявилася в ситуації буріданового осла — їм важко зробити вибір. І що візьме гору — сказати важко», — підсумовує В. Хмелько. Цілком імовірно, що частина з них так і не зможе визначитися і все-таки не прийде на вибори, а частина визначиться просто в кабінці. «Адже не корову вибираємо»?
P.S. Аналіз електоратів здійснено на основі всеукраїнського представницького опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології спільно з Фондом «Демократичні ініціативи» з 25 серпня по 3 вересня. Опитали 1980 респондентів у віці від 18 років.
КОМЕНТАР
Своє бачення архітектури електорального ресурсу основних кандидатів висловив позавчора на прес-конференції керівник Соціологічної служби Національного інституту стратегічних досліджень Віктор НЕБОЖЕНКО. На його думку, у В. Януковича вона нагадує зірку — «епіцентр народної любові до кандидата міститься в Донецькій області й далі поступово розтікається по всій території країни». У В. Ющенка ця архітектура «має характер осі «Західна Україна — Київ», і його штаби в основному ведуть бої праворуч і ліворуч від цієї осі».
Також, зі слів В. Небоженка, основу електорального ресурсу провідних кандидатів становлять різні соціально-демографічні групи. Януковича мають намір підтримувати «бюджетники, працівники держпідприємств, частина пенсіонерів, яких не ідеологізували ліві, російськомовне населення, інженерно-технічний персонал підприємств. А Ющенку віддають перевагу жителі села, молодь, дрібна буржуазія і малозабезпечена, аж до безробітних, частина населення країни».
