УБілій Чемеровецького району бурхливі збори пайовиків місцевого колективного сільгосппідприємства імені Богдана Хмельницького, а за селом на дозріваючі ниви й подекуди незасіяні поля падав теплий дощик. Слухали про заяву Миколи Ткачука, який просить «звільнення за власним бажанням». «Техніка розбита, палива немає і не купиш, бо борги за горло беруть. Як вийдеш на жнива?», — пояснив він для «Дня» мотиви свого тяжкого рішення. Голова Чемеровецької райдержадміністрації Віталій Циц, який узяв участь у тих зборах, погодився: «Біда в тій Білій, але ж не тільки там. Я порадив Ткачукові, щоб забрав заяву і працював далі». Що той і зробив. З'ясувалося, що у Білій, звідки під час фашистської окупації вивозили ешелонами чорнозем до Німеччини, вже така біда, що ніхто й не наважиться там головувати. І такі збори в ці червневі дні — не перші й не останні на широких просторах краю. Голови падають, як перезріле колосся. Розглянуто заяви про «звільнення за власним бажанням» у Скаржинцях і Глушківцях Ярмолинецького, у Вільшаниці Білогірського районів... Секретар Хмельницької обласної ради колективних сільгосппідприємств Едуард Лазаркевич повідомив для «Дня», що за останній рік змінився 171 голова сільгосппідприємств, — кожен четвертий. «Отож червоних панів, як їх донедавна називали, вже майже немає», — узагальнив Е.Лазаркевич.
Неділя, 19 січня
