Леонід КРАВЧУК , перший Президент України:
— Перше, що я б хотів сказати, що з урахуванням ситуації, яка склалася (третій рік триває перманентна політична криза), вирішити економічні і соціальні питання дуже непросто. Уряд працює в дуже складних, часто неясних для себе умовах. В умовах невизначеності і чехарди повноважень владних структур.
Проте є такі сфери, де уряд Юлії Тимошенко займає принципову, послідовну і системну позицію, що мене як громадянина задовольняє. Відсутність системної позиції ніколи до успіхів не приведе.
Наприклад, є чітка і ясна позиція щодо енергетичної безпеки. Ми бачимо, що енергетична безпека взята урядом під контроль. Уряду вдалося просунуться в цих питаннях, незважаючи на внутрішні і зовнішні протидії.
По-друге, зроблено важливий крок — повернення людям вкладів. Звичайно, не все і не відразу. Але цей перший уряд за 15 років, який взяв на себе таку місію. Повторюю, перший уряд. І звичайно, його в цьому плані треба підтримати.
Є і інші питання: сигнали подано в міжнародному напрямі. Сигнали подано всередині країни щодо політичної реформи, щодо конституційного процесу... Щодо всіх цих питань уряд має ясну, системну позицію.
Які труднощі і виклики стоять перед урядом? Безумовно, це зростання цін і інфляція. Це дуже складна проблема і її розв’язання вимагає зусиль всіх гілок влади (Президента, Верховної Ради і уряду).
Я сам, будучи президентом, пережив велику інфляцію. Тоді інфляція галопувала, знецінювалися гроші. Інфляція — це те, що стосується мільйонів. Попереджувальні кроки треба робити негайно. Але треба також враховувати, що навколо України складаються об’єктивні обставини (наприклад, подорожчання нафти), які не зможе змінити навіть золотий, янгольський уряд. Є речі, які сьогодні неможливо так швидко подолати.
Мені тільки не зрозуміло, чому уряд критикує Секретаріат Президента і самого Президента. Опозиція може критикувати уряд — це її законне право. Але Президент же не опозиція.
Я багато разів підкреслював одну і ту саму позицію: Президент Ющенко задекларував перед виборами, що буде створено демократичну коаліцію, і я так розумів, що він очолить її як лідер нації. Я уявляю, що оточення Ющенка весь час йому нагадує про майбутні президентські вибори. Звичайно, він переживає, а хто б не переживав на його місці? Я також переживав, коли був Президентом перед кожними виборами. По- людському я його розумію. Але на мій погляд, для Президента мають бути важливішими інтереси України, а не президентські вибори. Якщо ці переживання обертаються на необгрунтовану критику уряду, або виведення уряду з якоїсь економічної сфери, або ще щось таке, що призводить до управлінської чехарди, то це просто небезпечно вже не для Президента, а для народу.
Президент і уряд мають домовитися між собою. І не треба чекати, коли внесуть зміни до Конституції (а їх, безумовно, треба внести). Треба сісти і домовиться, що жоден документ, чи то від уряду, чи то від Президента, не підлягає публікації, якщо стосовно нього не буде спільної думки. Тому що Президент приймає, а уряд виконує. А як виконувати, якщо воно не може бути виконано? Вже стільки всього понаприймали, стільки указів, стільки постанов, що, напевно, треба сто років, щоб їх виконати.
Якщо все підключити, і Президента, і його адміністрацію, і адміністрації на місцях (до речі, також незрозуміло, кому вони підпорядковуються), то все вийде.
А при нинішній чехарді повноважень подолати інфляцію дуже складно. І перекладати всю відповідальність на Тимошенко — несправедливо. За інфляцію відповідають всі: і уряд, і непрацююча Верховна Рада. Всі відповідають за ситуацію. Звичайно, легше знайти хлопчика для биття. Я був свого часу проти того, щоб Янукович був хлопчиком для биття, і я не хочу, щоб з Тимошенко зараз робили дівчинку для биття. Якщо влада є, то вона несе повну відповідальність за все, що відбувається в країні.
