Словацька центральна виборча комісія допустила до участі в перегонах 27 політичних партій і рухів, їх представлятимуть більш як 2800 претендентів на 150 парламентських мандатів. Кампанія завершиться за 48 годин до початку голосування, тобто 18 вересня. Влада країни зробила ставку на демонстрацію відкритості й прозорості: виборча комісія також вирішила дозволити допуск на свої засідання спостерігачів від ОБСЄ, і рекомендувала співробітничати з ОБСЄ окружним і дільничним виборчим комісіям. Напередодні початку кампанії було оголошено «хрестовий похід» на корупцію, яка, за свідченням західних коментаторів, насправді не перевищує рівень сусідніх Польщі, Угорщини, Чехії.
Тривоги ж, побоювання, коментарі пов’язані зовсім з іншим. За всіма даними опитувань громадської думки, лідером уподобань словаків сьогодні виступає Рух за Демократичну Словаччину екс- прем’єра Владіміра Мечіяра, що нині знаходиться в опозиції. Сьогоднішній рейтинг партії Мечіяра — майже 20 відсотків потенційних голосів, а було іще вище: аналіз опитувань зафіксував певне зниження популярності партії (на 4 відсотки) після виходу з неї спікера Національних зборів Івана Гашпаровича. Мечіяр завжди сприймався на Заході як лідер, вельми далекий від демократії, і яскраво виражений націоналіст. Саме тому під час його правління Словаччина «опинилася за бортом» першої хвилі розширення НАТО, саме тому вона, учасниця «Вишеградської четвірки», не потрапила, на відміну від інших трьох (Польща, Угорщина, Чехія), з самого початку до числа тих країн, які точно першими увійдуть до Європейського Союзу. Лише після того, як влада у Словаччині змінилася, саміт ЄС у Гельсінкі визнав Словаччину країною-кандидатом.
Нещодавно один із вельми високопоставлених представників НАТО говорив «Дню» в приватній розмові, що в Альянсі переконані: якщо Мечіяр повертається до влади, то Словаччина матиме проблеми зі своїм запрошенням на вступ.
З другого боку, якихось особливих претензій до країни не висувається, рівень її розвитку мало чим відрізняється від сусідніх країн, у Словаччині вельми активно діє австрійський капітал.
Згідно з даними опитувань, друга за популярністю партія — «Смер», її рейтинг — 16,3 відсотка потенційних голосів. Третє місце — за Партією угорської коаліції (11, 6 відсотка), що й не дивно: етнічна угорська громада становить не менше 10 відсотків населення Словаччини.
Правляча нині в Словаччині коаліція не зарекомендувала себе ні гучними успіхами, ні яскравими успішними лідерами. Власне, її метою було перемогти Мечіяра і покінчити з ситуацією, яка загрожувала, як здавалося тоді, ізоляцією країни. Сьогодні є зрозумілою мотивація Мечіяра — він прагне реваншу, передвиборні гасла його партії, трапляється, нагадують гасла Йорга Хайдера — і припадають до душі обивателю. Особливо — у досить складній етнічній ситуації, за умов, коли Брюссель вимагає від країн-кандидатів на вступ до Євросоюзу значних поступок і відмови від традиційного контролю за багатьма галузями, коли «старі» члени ЄС не схильні ділитися правами з тими, хто приєднається сьогодні-завтра. Словак дорожить тим, що він спершу словак, а вже потім європеєць, і його настроям імпонує сильний лідер. Саме на цьому небезуспішно грає Мечіяр. Але ситуація така, що жодна з партій не матиме вирішальної більшості, і отже, відразу після виборів словацький політикум пройде тест на вміння домовлятися з поглядом у завтра.
