«Ім'я Степашина більше асоціюється з війною в Чечні, аніж
з економічними реформами. Вже сама відставка уряду здатна істотно підірвати
російську економіку. Так що підгрунтя — суто політичне. Єльцин йде на свідоме
загострення ситуації, він провокує противників на виступ. І, можливо, Росії
доведеться робити вибір. Єльцин вже розганяв парламент, переписував конституцію,
і це Росії нічого не дало», — говорить президент Фонду «Світова політика»
Дмитро Пастернак-Таранушенко. «На жаль, у багатьох пострадянських республіках
затвердився практично радянський стиль керівництва. Керівники держав не
терплять критики, їх дратує будь-яка опозиція. За них завжди «віддуваються»
прем'єри, вони ніколи не йдуть красиво, по-європейськи, як їхні прибалтійські
колеги... Замість національної злагоди в таких країнах ми бачимо постійний
внутрішній конфлікт. Замість економічного зростання — стагнацію при буйному
розквіті корупції, пов'язаної з оточенням перших осіб. Замість політичної
стабільності — постійне балансування на межі страшного кровопролиття»,
— підсумував Д.Пастернак-Таранушенко.
Єльцин явно йде на загострення відносин із Держдумою, напередодні
слухань щодо імпічменту прозоро натякає на можливість жорсткішого ставлення
до опозиції як у Москві, так і в регіонах. «Зміна караулу» в Москві знаменує
собою, можливо, останню перемогу тих російських політичних сил, яких зазвичай
називають олігархами. Позиції «тіньових» політиків, перш за все Бориса
Березовського й дочки Єльцина Тетяни Дяченко, суттєво посилилися. Призначення
Степашина може всерйоз змінити й російську зовнішню політику, а відтак
спричинить поки що непередбачувані наслідки і для російсько-українських
відносин.
Матеріал нашого кореспондента в Москві Віталія ПОРТНИКОВА
про причини і наслідки відставки Євгена Примакова читайте на сторінці "Подробиці".
КОМЕНТАРІ
Вадим КАРАСЬОВ, заступник директора з наукової роботи
Харківської філії Національного інституту стратегічних досліджень:
— Варіанти, коли, по суті, існують два політичні арбітри,
два політичні важкоатлети — президент і прем'єр, очевидно, не працюють.
Не працюють, оскільки виконавча влада перебуває у взаємоблокуючому стані.
Кабінет міністрів не може працювати в оперативному режимі економічних змін,
бо політичний важкоатлет, який очолює уряд, замикається не стільки на економіку,
скільки на соціальну стабілізаторську політичну функцію. Можуть бути інші
моделі взаємовідносин президента і прем'єр-міністра. Президент-арбітр,
який врівноважує різні інтереси, угрупування виконавчої влади і частково
законодавчої влади. І лояльний прем'єр, який є представником одного угрупування.
Тут сильніший вплив президента, оскільки він врівноважує ситуацію і силу
самого прем'єра. Це варіант «Єльцин—Черномирдін». Є інший варіант: президент
і технічний прем'єр або прем'єр-професіонал. Тут політичні функції у президента
і прем'єра замикаються безпосередньо на оперативно-економічнiй роботi.
Це варіант «Єльцин—Кирієнко». Третій варіант — «Єльцин—Примаков» теж показав
свою нерезультативність і безвихідь, бо, по суті, очолює уряд не стільки
перший міністр, скільки чи то віце- президент, чи то вірогідний кандидат
на майбутніх президентських виборах. Єльцин був заручником Примакова як
стабілізатора політичної обстановки. Сам Примаков завжди був заручником
думської комуністичної більшості. І ця система заручництва, паралізувала
всю державну вертикаль і зрозуміло, що з поверненням до активної діяльності
Єльцина вона не могла існувати далі. Зараз не відомо, як може обернутися
ситуація з імпічментом. Поки зрозуміло, що Єльцин пішов на загострення.
Для України я не бачу ніяких негативних наслідків, окрім того, що Єльцин
підтримуватиме Кучму на президентських виборах в Україні. А якщо гра навколо
імпічменту буде складатися не на користь Єльцина, а на користь лівих сил
у Росії, то посилення цього лівого російського «фону» може так само негативно
вплинути на ситуацію в Україні в жовтні 1999 року. Анатолій АРСЕЄНКО,
кандидат історичних наук, Інститут соціології НАН:
— Гадаю, що нічого хорошого ні для Росії, ні для України
й інших країн СНД це не означає. Примаков — це фігура міжнародного масштабу,
хоч би що про нього казали. Це досвідчена, реальна фігура, яка володіє
величезними теоретичними знаннями у внутрішній і зовнішній політиці. Він
зумів утримати економіку Росії в цей важкий період від гігантського обвалу.
Я вважаю, що це одна з небагатьох особистостей, які розуміють, що в період
великих трансформацій потрібна сильна держава — не в плані спирання на
силові структури, а держава, яка може виконувати в повному обсязі свої
економічні та соціальні функції. Яка може, реформуючи народне господарство,
не завдавати колосальних соціальних збитків суспільству. Олександр ДЕРГАЧЕВ,
головний редактор журналу «Політична думка», кандидат історичних наук:
— Для України усунення Примакова від влади погано тому,
що дестабілізується ситуація в нашого партнера — країни, яка є для нас
важливою з економічного і ментального погляду. У будь-якому випадку, якісь
якісні зміни потрібно буде відкладати на період після наших і російських
виборів. Звичайно, нас може цікавити, які саме зміни у владі можуть відбутися.
Безумовно, на сьогодні посилюються позиції і поліпшуються перспективи для
Лужкова, щодо якого є певні побоювання: чи будуть достатньо конструктивними
відносини між нашими країнами, якщо він прийде до влади? Прихід Примакова
до влади є маловірогідним. Можна передбачати, що він опосередковано буде
підтримувати ту чи іншу кандидатуру. Але така його підтримка буде багато
чого варта. Георгій КРЮЧКОВ, КПУ:
— Професійні кадри виганяються і ставляться поплічники,
які сліпо виконуватимуть волю людини, вже ні на що не здатної. Я вважаю,
що Примаков проводив політику в інтересах Росії, яку стали вважати дуже
самостійною. Він практично врятував Росію після серпневої кризи, зміг припинити
розвал економіки та фінансової сфери, він зробив свою справу, і, як прийнято
в цих прогнилих верхах, — «мавр має піти». А нині рекомендують на його
посаду міністра транспорту, який слухняно виконуватиме найдурніші вимоги
Єльцина та камарильї. Якщо Примаков проводив національну політику, а не
політику в інтересах США, то, природно, його вже обізвали «червоним прем'єром»,
що є дуже примітивною думкою. Я вважаю, що його відставка негативно позначиться
на відносинах України з Росією, бо тепер не можна буде розраховувати на
якусь стабільну продуману політику, якщо її проводитимуть єльцинський режим.
Пiдготували Микола СIРУК, Iрина ГАВРИЛОВА, «День»
