Увівторок у Кабміні відбувалися такі події й були зроблені такі заяви, що подумалося, а Президент мав рацію, коли сказав, що «уряду до всього є справа, аж до кримінальної». Отож, прем’єр Валерій Пустовойтенко, почавши, здавалося б, зі звичного — презентації чергового «низки заходів зі стабілізації фінансово-економічної ситуації», заявив, що ці самі заходи передбачають початок поступової емісії для погашення заборгованості бюджету.
Трохи пізніше явно приголомшений (за словами очевидців) голова Нацбанку Віктор Ющенко закликав уряд «заборонити собі говорити про дестабілізацію українських грошей», додавши, що «боїться зміни курсу уряду», який призвів би до девальвації гривні. Прем’єр Валерій Павлович сказав, що... підтримує стабільну гривню. Хтось зрозумів, що відбувається?
Не виключено, що прем’єра зрозуміли оператори валютного ринку. За їхньою версією, прем’єр знову грає на пониження гривні, тим самим лобіюючи інтереси експортерів (гривня, до речі, вмить подешевшала аж на 5 копійок, а раніше лише на 1—2 копійки щодня). Таким чином, на вчорашній ранок офіційний курс становив 3,86 грн. за $1, а неофіційний — 4,2 грн. за $1. Навіщо йому це потрібно — питання друге. Цікаво інше: через чиїсь (у даному випадку прем’єрові) «пару слів» може дещо обвалитися валютний ринок. Причому обвалитися на всю країну, і ті пенсії, про які так розпереживався Валерій Павлович, у прямому сенсі не коштуватимуть і шеляга. Хоча кого це, окрім електорату, хвилює перед президентськими виборами.
Друга версія (джерело — парламентські кулуари) прем’єрових заяв теж майже звична — черговий поштовх Віктора Ющенка з крісла голови НБУ (у ВР кажуть, що все має бути «за власним бажанням», інакше не уникнути зайвих розпитувань МВФ). І схоже про це підозрюють (хочуть?) не тільки в парламенті. У самого Віктора Андрійовича, котрий день і ніч контролює ситуацію на валютному ринку, схоже, здають нерви. Інакше як пояснити, що раніше супердипломатичний банкір на прем’єрові замашки порегулювати ще й банківською сферою, уголос (!) нагадав уряду, що торік банки прокредитували дефіцит бюджету на 1,5 млрд. грн., причому половину цієї суми банкам ніхто НЕ ПОВЕРНУВ. (Ні, наша країна парадоксальна ще й тим, що банки про це якраз і мовчать, вочевидь, списавши неповернені гроші на пункт «хабарі»). Якоїсь виразної реакції не було. Мабуть, міністри «переварювали» прем’єрські пропозиції про введення «особливого управління країною». В.Пустовойтенко бачить це так: треба скоротити пільги по сплаті податків і бюджетних платежів, запровадити МАКСИМАЛЬНІ торгові націнки, які тільки можуть бути нараховані на вартість ВІТЧИЗНЯНОЇ та зарубіжної продукції, відновити банківську картотеку, для підприємств дозволити відкривати тільки ОДИН розрахунковий і валютний рахунки.
Слід вважати, що МВФ, дізнавшись про нову програму управління, впаде у коматозний стан. І навряд чи його заспокоїть прем’єрське «все це на час наведення порядку». Напередодні розмороження кредитів EFF (засідання Ради директорів МВФ заплановано на завтра) нам якраз не вистачало «комендантської години». Як особливості української демократії та демонстрації неухильного крокування шляхом «президентських» ринкових реформ.
ДО РЕЧІ
Радник Президента Валерій ЛИТВИЦЬКИЙ відмовився від коментарів, попросивши заспокоїтися і заспокоїти читачів, оскільки «прем’єр не говорив про позапланову емісію. Планова емісія є в бюджеті будь-якої держави. Президент проти позапланової емісії, бо розуміє — за нею позапланова інфляція. Подібні кроки не вписуються в певну політику. Всі дії Нацбанку — рух у напрямі лібералізації ринку. Нацбанком зроблені правильні і сильні кроки. За ними підуть інші зважені рішення». Інший радник Президента — Анатолій ГАЛЬЧИНСЬКИЙ нагадав агентству Інтерфакс-Україна, що Леонід Кучма ще на початку березня на науковій конференції з проблем економічного розвитку заявив про свою протиемісійну позицію. «Дуже важливо, щоб люди повірили: за будь-яких умов Україна не піде шляхом інфляційного розвитку своєї економіки», — сказав він тоді... Радник голови правління НБУ Віктор ЛIСИЦЬКИЙ повідомив «Дню», що в бюджеті на цей рік закладено приріст грошової бази на 1,5 млрд. грн. «Цей параметр тисячу разів було обумовлено з усіма, в тому числі й з МВФ. Особисто я вважаю, що директивна емісія — велике зло. Вона не вирішує питання заборгованості по суті. Всі ми знаємо, що сума внутрішнього боргу велика (за деякими даними — 8 млрд. грн. — Авт.). У зв’язку з цим зрозуміло, що дати грошей лише комусь, означає образити інших. Дати грошей всім відразу й неможливо, й страшно — вмить відреагує ринок, зростуть ціни. Словом, гроші знеціняться. Це відомо всім. Тому я гадаю, що коли прем’єр говорив про емісію, то скоріш за все мав на увазі переорієнтацію її приросту на соцвиплати».
