У вчорашньому числі «День» писав про конфлікт, який розгорівся навколо будівництва житлового комплексу для грузинських дипломатів на вулиці Олеся Гончара в Києвi. Ситуацію, яка склалася, нашому кореспондентові прокоментував Надзвичайний і Повноважний Посол Грузії в Україні Грiгол КАТАМАДЗЕ:
— 2000 року ми підписали міжурядовий протокол про взаємне будівництво будівель амбасад і житлових приміщень для грузинських та українських дипломатів у Києві та Тбілісі відповідно. Грузія отримала дві ділянки — на бульварі Шевченка під посольство і на вулиці Олеся Гончара під житловий фонд, оскільки в центрі міста немає достатньої площі для будівництва одного комплексу. Протокол було ратифіковано грузинським парламентом і затверджено українським Кабміном. 2001 року ми підписали інвестиційний протокол: посольство Грузії, Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв (ГДІП) та інвестиційна компанія. Iз серпня 2001-го до 2004 року день за днем ішов комплексний процес підготовки проекту, щоб усі бачили, що будуватиметься. Всі дозвільні інстанції, які, згідно із законодавством України, потрібно пройти для виділення ділянки і будівництва комплексу, ми пройшли. Підписано томи документів. Якби в той час я відчув хоча б натяк на те, що може виникнути подібна проблема, ми б не пішли на підписання цих паперів. Але проблема виникла лише тоді, коли будівельна компанія приїхала на ділянку ставити паркан.
Я не можу відмовитися від цієї ділянки, по-перше, тому, що я не уповноважений приймати таке рішення. По-друге, якщо я ініціюю цей процес, під загрозою буде і принцип взаємності — чого б я дуже не хотів, оскільки за цим принципом повинно початися будівництво посольського комплексу України в Грузії.
Минулого тижня, в п’ятницю, у мене багато годин провели мешканці сусідніх будинків з вулиці Гончара. У них була не зовсім достовірна інформація. Я їм усе пояснив, у моїй присутності будівельники передали їм документи. Додаткові документи також було передано в понеділок. Ми домовилися про те, що буде відновлене будівництво паркану. Вони дали згоду, але в середу вранці, коли я був на ділянці, мешканці заявили, що вони нікого не вповноважували зустрічатися зі мною й вести переговори. Так може тривати до нескінченності. Хтось сказав мешканцям, що буде закрито проїзд у двір, пускатимуть, мовляв, лише за перепустками. Боже збав, ніде цього не записано, ніяких парканів, ніяких воріт не стоятиме.
Природно, що люди на емоціях, але є такі, що бажають використати цю ситуацію в політичних цілях. Можу сказати: доки президентом Грузії є Михаїл Саакашвілі, а я працюю послом Грузії в Україні, ніхто не дочекається того, щоб цю проблему було переведено в міждержавну, політичну площину.
Я категорично заборонив будівельникам використовувати силу, але питання повинно бути розв’язане. Я звернувся з листом до міського голови, до прокурора Шевченківського району. Я хочу, щоб місто і його керівництво самі вирішили з мешканцями Києва дану проблему. Якщо Київрада відкличе своє рiшення і швидко запропонує нам інші варіанти, за якими можна буде — знов-таки швидко, а не за три роки — затвердити всі документи щодо проекту, — це буде вирішення питання. Ми хочемо, щоб у нашої країни було гідне представництво в Україні, і ми вже подолали довгий шлях до цього.
ДО РЕЧІ
Надзвичайний і Повноважний Посол України в Грузії Микола СПИС повідомив для «Дня», що на підставі міжурядового протоколу в липні 2004 року було укладено договір про оренду земельної ділянки на проспекті Чавчавадзе для будівництва українського посольського комплексу. «Для будівництва завжди потрібно багато узгоджень, але ми пройшли весь цей шлях. Ділянку зареєстровано в публічному реєстрі, ми отримали посвідчення на оренду терміном на 49 років. Розроблено проектно-кошторисну документацію, її схвалено державною експертизою Грузії, отримано дозвіл, майданчик підготовано для початку будівництва. Процес іде планово, і ми сподіваємося цього року почати активну фазу спорудження комплексу. Я не виключаю, що офіційна церемонія може відбутися за участю керівництва двох країн, — зазначив Микола Спис. — Якихось перешкод, які б не дозволяли нам розпочати будівництво, сьогодні немає».
