Російська кримiнальна справа проти Юлії Тимошенко (про 450 мільйонів) може перерости в процес про відчуження майна українського ПЕКу. Федеральний арбітражний суд Московського округу в середу відправив на новий розгляд позов заступника генпрокурора РФ (поданий в інтересах Росії в особі Міноборони РФ) до торговельного дому «Босфор» (Україна) про стягнення з нього 452 млн. карбованців боргу за газ. Третьою особою за позовом виступає промислово- фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ).
Таким чином, суд задовольнив касаційну скаргу Міністерства оборони на ухвалу Московського арбітражного суду першої і апеляційної інстанцій, які раніше відмовили міністерству у стягненні коштів за рахунок продажу майна українського ПЕК, повідомила агенція Інтерфакс- АФІ із залу суду. За даними агенції, Росія поставила в Україну газ, який корпорація ЄЕСУ (нагадаємо, що в той час її керівником була колишній віце-прем’єр України і нинішній лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко) використала в 1996—1997 роках, однак не виконала зобов’язань щодо оплати за нього.
Історію цієї операції, що давно вже іменується в російській пресі як «справа про 450 мільйонів», газета «Совершенно секретно» описує так. Внаслідок взаємозаліку між Мінфіном РФ, Міноборони РФ, РАТ «Газпром» і ПФК «Єдині енергетичні системи України» міноборони недоотримало від ЄЕСУ будівельних матеріалів на $330 мільйонів. Відповідні угоди було підписано 28 листопада 1996 р. і 3 березня 1997 р. У 1998 роцi Рахункова палата РФ виявила нестачу будматеріалів на вищевказану суму й зазначила, що в результаті тисячі родин російських військовослужбовців не отримали квартир, а будматеріали від ЄЕСУ, як виявилося, мали постачатися за цінами, котрі перевищували російські, та ще з порушенням валютного законодавства. Після перевірки цих обставин Головною військовою прокуратурою РФ наприкінці березня 2000 року було порушено кримiнальну справу.
Проте торговельний дім «Босфор» 2000 року (за дивним збігом під час діяльності уряду Тимошенко — Ющенка) кинув ЄЕСУ рятувальне коло: виступив заставником і передав міністерству оборони РФ права вимоги на майно паливно-енергетичного комплексу України на суму 452 млн. рублів. Але ЄЕСУ його підвели.
Через невиконання зобов’язань з боку корпорації, Міноборони РФ вимагає стягнути заставу на свою користь. Російська сторона вважає, що «Босфор» незаконно втримує майно й не передає його РФ для проведення торгів.
Нова стадія судово-майнової війни між оборонним відомством Росії і його українськими візаві викликає загострений інтерес у російській пресі. Нещодавно в ній, зокрема на сайті www.wremyamn.ru, з’явилися повідомлення про передачу відповідними російськими органами матеріалів з цієї й інших споріднених справ американським слідчим, котрі вивчають походження українських мільйонів, які відмивалися за кордоном колишнім прем’єром Павлом Лазаренком. Засідання суду в Сан-Франциско, на якому почнеться розгляд статей звинувачення щодо колишнього прем’єра України Павла Лазаренка, очікується, за словами заступника прокурора Північного округу штату Каліфорнія Марти Борщ, 30 червня 2002 року. Заокеанські слідчі, не поспішаючи досліджують зв’язки колишнього українського прем’єра; вони все більше підозрюють, що сполучною ланкою між судимим нині П.Лазаренком і російським «Газпромом» була Ю.Тимошенко.
Аналогічні версії розглядаються й у США. Племінник найвідомішого політичного діяча Ян Бжезінські в розділі своєї книги «Казино Москви», присвяченому Ю.Тимошенко і названому «Жінка 11 млрд.» пише: «... вона переправила товари до Сибіру, де всього бракувало, окрім нафти, і повторювала цей цикл декілька років. На цьому шляху вона утворила альянс із губернатором Дніпропетровської області, колишнім головою колгоспу Павлом Лазаренком (це був той самий Лазаренко, який сидить у в’язниці Сан-Франциско за звинуваченням у широкомасштабному відмиванні грошей і отриманні $72 млн. прямо від Тимошенко — обидва заперечують ці звинувачення). Лазаренко надав Тимошенко енергетичну концесію в області, роблячи її фактично шефом сотень державних підприємств... Зміни для Тимошенко настали, коли Лазаренка було призначено прем’єр-міністром України... Він же передав Тимошенко національну монополію на імпорт і розподіл російського природного газу. ЄЕСУ була другим найбільшим покупцем російського природного газу після Німеччини. Що було захоплюючого в цих операціях, так це хитромудрий спосіб, яким ЄЕСУ розплачувалося з «Газпромом» за постачання газу за допомогою лабіринту бартерних операцій, який практично неможливо простежити. Наприклад, Тимошенко щойно повернулася із зустрічі з російським міністром оборони, де вона уклала угоду на постачання військової форми для армії. Військовий одяг шили на українській фабриці, для якої ЄЕСУ постачало енергію. «Під час кризи завжди є можливості, — скромно прокоментувала Тимошенко. — Нашу нішу націлено на найбільш злиденні організації, ті, які жадають працювати в нашій системі за будь- яких умов. Я впевнена, що в цьому єство капіталізму!» «Баронеса-грабіжниця, — пише далі автор, — мала підстави так казати. Вона просто маскарадувала посткомуністичну економіку. Тимошенко мала контроль над близько 20% валового продукту України. Були грубі спекуляції про те, що Тимошенко була його (Лазаренка. — Ред. ) фасадом, і прем’єр-міністр діставав з її щедрих рук сотні мільйонів доларів. Але коли я розповів йому про ці чутки під час інтерв’ю, він поклав велику руку мені на коліно і з містичним поглядом завірив мене, що «ніяких комерційних інтересів і що його мотивацією було благо країни».
Після цієї довгої цитати залишається пригадати останню прес-конференцію вже колишнього прем’єра Лазаренка в Києві (перед його втечею з країни). Тоді, вочевидь, під впливом укоріненого в ньому почуття безкарності, Павло Іванович зізнався журналістам: «Лазаренко зовсім не янгол». На відміну від нього, Юлія Володимирівна поводиться так, немовби відповідні крила все ще за плечима. Щоправда, в це вірить все менше людей і в нашій країні, і за кордоном. Кількість тих, хто довіряє Тимошенко, ще більше скоротиться, якщо, відповідно до ухвали суду, почнеться процес відчуження майна українських підприємств паливно-енергетичного комплексу на користь іншої держави. Якій заборгували зовсім не Україна та її громадяни...
