Українські політики часто говорять, що для проведення реформ потрібно багато часу. Мовляв, ми не здатні за 20 років зробити те, чого Європа досягала століттями. Але хіба можна такою фразою виправдати свою бездіяльність? Особливо, коли перед очима приклад країни, яка за досить короткий час зробила кардинальний ривок у своєму розвитку — Грузії.
Разом з однопартійцями ми повернулися з цієї країни близько тижня тому, але я й досі знаходжуся під враженням від побаченого. Це й подив, і захоплення, легка заздрість та прикрість від того, що свій шанс Україна досі не використала, хоча стартові умови в нас були набагато кращі. Та поки влада весь свій запал і сили спрямовує на репресіі проти опозиціі, а не на реформування, поки українські політики з’ясовують стосунки і щодня віддаляють Україну від ЄС, грузини просто працюють. І отримують гідні результати.
Останній раз я був у Грузії п’ять років тому й пам’ятаю, в якому складному становищі знаходилася країна. На початку 1990-х Тбілісі нагадувало бідного родича: економіка практично не працювала, переважна більшість людей жила у злиднях, країну роз’їдали безробіття, корупція та хабарництво. Додайте до цього потужну організовану злочинність, постійні зовнішні та внутрішні конфлікти, й стане зрозуміло, чому навіть у центрі Тбілісі, в багатоповерхівках, люди обігрівали свої квартири «буржуйками» на дровах.
Але все це лишилося в минулому — сьогодні Грузія стала фактично синонімом слова «реформи» на пострадянському просторі. Й головне, що відбуваються вони не на папері, а в реальності. У цьому я пересвідчився особисто, адже за два дні ми проїхали ледь не половину країни — Батумі, Кутаїсі, Горі, Тбілісі... І всюди бачили кардинальні зміни.
Важливий факт: прилетіли ми на запрошення опозиційної Християнсько-демократичної партії, однак зустрітися з командою партіі «УДАР» виявили бажання й представники влади — мери міст, заступник міністра оборони, міністр внутрішніх справ, і навіть президент Грузії Міхеїл Саакашвілі особисто провів для нас екскурсію по Батумі. І нехай ми були іноземними гостями, та хіба можлива така ситуація в сучасній Україні, де лідерів опозиційних партій кидають у в’язниці, а президент не веде діалогу з демократичними партіями?
До речі, в Батумі ми пересувалися містом в електромобілі — подібні скоро почнуть збирати в Грузії. Відповідний контракт уже підписано, й найближчим часом не лише в Батумі, а й в інших містах їздитимуть екологічно чисті таксі. В цьому контексті хочу провести ще одну паралель: знаменита електричка, що мала зв’язати аеропорт у Борисполі з Києвом ще до Євро-2012, якось сором’язливо забулася владою...
У Батумі ж екологічний транспорт, який ще вчора здавався нездійсненною мрією, сьогодні стає реальністю. Як і збирання перших грузинських літаків — на одному з них Саакашвілі пообіцяв прилетіти до Кутаїсі вже 26 травня, коли Грузія святкуватиме День незалежності, й особисто відкрити нові будівлі уряду та парламенту. Саме в Кутаїсі, а не в Тбілісі, відтепер працюватимуть чиновники та депутати.
Важливо, що грузинська влада приділяє велику увагу розвитку регіонів та місцевого самоврядування. Адже, як сказав мер Тбілісі Гігі Угулава, зміни на місцевому рівні дають потужний старт для загальнонаціональних реформ. І головне, що їх відчувають люди.
Українці, які звикли до постійного оббивання порогів, аби отримати якусь довідку з БТІ, були б дуже здивовані, якби дізналися, що в батумському Будинку юстиції надають близько 250 (!) послуг: оформлюють будь-які документи — від реєстрації підприємства до заміни паспорта чи купівлі нерухомості. І все це швидко, без черг та хабарів. А для реєстрації чи оформлення купівлі-продажу авто, отримання водійських прав або автомобільних номерів у сервісному центрі МВС Грузії потрібно лише... півгодини. І знову ж таки, без знайомств і хабарів!
Значно спростили в Грузії й умови для ведення бізнесу. Так, якщо раніше існувало понад 900 усіляких ліцензій, то тепер їх близько 150. А замість 20 різноманітних податків залишилося чотири.
Такі приклади говорять про результати реформ не менше, ніж рівень ВВП, статистичні дані та міжнародні рейтинги. Хоча й вони для Грузії досить оптимістичні. Зокрема, в рейтингу Світового банку щодо легкості ведення бізнесу країна піднялася з 150-го на 11-те місце, а по індексу економічної свободи займає 29-й рядок. Для прикладу — в України 152-ге та 164-те місця відповідно.
Звичайно, грузинам іще дуже далеко до вирішення всіх проблем, і в країні є значна кількість незадоволених громадян. Рівень безробіття залишається досить високим, та й розміри заробітних плат і пенсій аж ніяк не європейські. Але Грузія вперто йде до своєї мети — долає труднощі, пишається нинішніми здобутками і вірить у перспективу. За словами Міхеїла Саакашвілі, в країні за два останніх роки відбулася справжня ментальна революція — в свідомості людей змінилося ставлення до багатьох звичних раніше речей: корупції, бюрократичної тяганини, роботи поліції та органів влади. Але головне — Грузія не зупиняється на досягнутому. Як зазначив міністр внутрішніх справ Вано Мерабішвілі, реформи ніколи не припиняються, тому й розслаблятися не можна.
Це абсолютно правильний підхід, якому варто повчитися й нам. Адже українська влада «розслабилася» настільки, що коли й «здійснює « якість реформи, то вони призводять лише до погіршення ситуації: чого варті податковий Майдан, акції протесту пенсіонерів та голодування чорнобильців. Як наслідок — рівень життя в Україні падає з кожним роком, а сама держава стає все більш непривабливою для зовнішнього світу.
Як показує досвід Грузії, навіть із прірви можна вибратися. Потрібно лише бажання та політична воля влади, яка була б готова починати реформи з себе. Та щоб грузинський рецепт спрацював в Україні, треба зробити перший крок — змінити саму владу.
