Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ХРОНІКА ПОДІЙ

10 вересня, 1999 - 00:00

Президенти України й Узбекистану Леонід Кучма й Іслам Карімов у ході телефонної розмови домовилися про постачання в Україну узбецької бавовни, повідомляє Інтерфакс-Україна.

Президенти двох країн проаналізували нинішній стан україно-узбецьких торгово-економічних відносин і обговорили конкретні заходи щодо активізації двосторонньої співпраці. Л. Кучма й І. Карімов також розглянули ряд перспективних двосторонніх проектів у сфері економіки.

Уряд знову дає обіцянки... і знову непродумано

Побоювання шахтарів виправдалися. Погашення заборгованості із заробітної плати товарами народного споживання все ще перебуває в стадії наміру. Після проведення двох спеціалізованих виставок-ярмарків, націлених на придбання гірниками необхідних їм товарів і продуктів, було укладено договорів-намірів на суму майже 40 млн. гривень (сума, до речі, дорівнює місячному фонду шахтарської зарплати по області). Проте, оскільки механізму одержання товарів досі немає, все залишається на папері. Тобто, як і передбачали шахтарі, в черговий раз уряд дав непродуману обіцянку, а тепер ламає голову над тим, як її виконати.

Як повідомив начальник паливно-енергетичного управління облдержадміністрації Сергій Гура, уряд тепер розробляє механізм розрахунків і нібито вже дiйшов висновкiв, що найефективнішою в цій ситуації може бути вексельна форма оплати товарів народного споживання, направлених на погашення поточної зарплати шахтарів. Державних векселів буде випущено на суму 300 млн. гривень (усього ж заборгованість вугільної галузі Луганщини становить понад 600 млн. гривень). Проте з їхньою допомогою можна буде погасити тільки половину всієї заборгованості працівникам гірничодобувної галузі. Не менше як 10 відсотків заборгованості холдинги покликані гасити самі за умови отримання можливості розрахунків, повiдомляє Алла АНТИПОВА, «День».

Амінь по-донбаськи

Донеччина багата працелюбними й талановитими людьми. Всупереч нестерпним умовам життя, до межі запущеному екологічному стану в регіоні, хронічному безгрошів'ю в основної частини населення, серед нього так і не перевелися диваки, на яких, як відомо, світ тримається. В одному з робочих селищ Водобуд поблизу м. Зугреса, приміром, такий дивак ухитрився на шести сотках присадибної ділянки не лише овочі-фрукти вирощувати, а й регулярно пригощати близьких і знайомих свіжою рибою із самопального ставка, викопаного їм у городі. За місяць рибовод виловлює до ста кілограмів сріблястих карпиків і підлящиків.

А колишній вибійник шахти ім. Ізотова в Горлівці Олег Опалюк, мабуть, передчуваючи швидку «кончину» свого вугледобувного підприємства, перекваліфікувався на селекціонера. Десять років наполегливих пошуків увінчалися успіхом: Опалюку вдалося те, що навіть вчений світ вважав неможливим. У оранжереї на площі 2,5 тис. квадратних метрів селекціонер збирає плоди лимонів, мандаринів, інжиру, кави, папайї, ківі та багато чого іншого, що зростає лише в екзотичних тропіках. Але ж Донбас зі своїм суворим кліматом — далеко не тропіки.

Олег Опалюк поки не заробив собі на золотий ланцюг на шию, але створив п'ять оригінальних авторських сортів лимона, чим пишається не менше, ніж двома своїми почесними знаками «Шахтарська слава», повiдомляє Олександр ПОДОЛЯН.

Газета: