«...Україна повинна обрати правильну довгострокову стратегію розвитку. Багато наших проблем виникли через те, що замість того, аби рухатися до постіндустріального суспільства зразка ХХІ століття, ми пішли шляхом первісного накопичення капіталу, тобто до так званого «дикого капіталізму», — ці слова з інавгураційної промови Віктора Януковича привернули особливу увагу журналістів «Дня». Зокрема й тому, що ми чимало писали про період тотального накопичення капіталу обмеженим колом осіб, і про нівелювання будь-яких правил гри на українському ринку, і про того, хто цей процес санкціонував. Недаремно, відразу після того, як стали зрозумілі результати другого туру президентських виборів, Леонід Кучма (який, до слова, вчора був присутнім в одній з лож Верховної Ради, проте виглядав не надто оптимістично) заявив, що його люди повертаються, очевидно, в надії на те, що «його люди» за п’ять років не забули, хто у період їхнього збагачення і приходу до найвищих ешелонів влади стояв за розподільником ресурсів. Тому свого роду приємною сенсацією виглядають слова Януковича про «дикий капіталізм» як неправильний шлях для України. Якщо додати до цього слова Рената Ахметова «наше завдання — перемогти корупцію», таким чином створивши сприятливого інвестиційний клімат, сказані в інтерв’ю «Дню» в ніч виборів, виходить мила оку виборця картинка: представники Партії регіонів (чи-то у власних інтересах, чи-то в інтересах національних) вирішили розвернути Україну і спрямувати її до наступного етапу соціально-економічних відносин. За цим стоїть непроста робота, в першу чергу, психологічна. «Поділись сам і обмеж апетити подібного собі» — чи здатна нова влада засвоїти цю «заповідь»? Експерт «Дня» з цього приводу налаштований не надто оптимістично.
Костянтин МАТВІЄНКО, експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика»:
— Під терміном «дикий капіталізм», очевидно, мається на увазі частка тіньової економіки в загальному економічно-виробничому процесі. Одним із суб’єктів тіньової економіки є політико-економічні клани. Виборча кампанія, переважно, базується на тіньових економічних взаєминах — починаючи від неформальної оплати реклами, політтехнологів, агітаторів в наметах, співробітників дільничних комісій і закінчуючи замовленням різноманітних продуктів іноземним консультантам. Таким чином, «дикий капіталізм» є невід’ємною частиною українського політичного ландшафту. Звісно, і Ющенко, і Тимошенко, і Янукович значною мірою залежні від тіньової економіки, а відтак, і від того, що ви називаєте «диким капіталізмом». Боротися самим із собою психологічно надзвичайно важко. Думаю, в інавгураційній промові малася на увазі не боротьба з «диким капіталізмом» як негативним системним явищем. Швидше, тут зашифрований посил «Друзям — усе, ворогам — закон». Тобто, та частина «диких капіталістів», яка не прийде на поклон до Януковича, буде якимось чином упосліджена, а інші продовжуватимуть діяти в тій самій системі, в якій вони діяли досі.
Проблема полягає в тому, що «дикий капіталізм» не здатний на розвиток і створення інфраструктури. Іншими словами, «дикий капіталізм» не будує мостів. Він небезпечний тим, що, напевно, знищуватиме залишки тієї інфраструктури, яка збереглася від Радянського Союзу. Ця небезпека з приходом до влади Януковича не минає. Але вона й не посилюється, оскільки час Тимошенко теж не можна охарактеризувати як відхід до цивілізованих правил гри. Це, звичайно, негативний факт, оскільки простій на етапі «дикого капіталізму» не дає імпульсу для розвитку країни.
Ця тема, заявлена новообраним Президентом, потруби продовження. Тому ми закликаємо нашим авторів та читачів приєднуватися до обговорення проблем подолання етапу «дикого капіталізму» в Україні.
