Американський долар розмітають і в обмінних пунктах, і на міжбанківському ринку, як гарячі пиріжки. Збентежені українці тільки й встигають стежити то за злетом, то за падінням валютних цінників на табло біля обмінних пунктів. Психологічну позначку на них в 6 гривень за 1 долар вже перетнуто не раз. Хто винний у курсовій лихоманці? Експерти пояснюють все світовою кризою, а БЮТ головним винуватцем валютних коливань називає голову Національного банку України (НБУ) Володимира Стельмаха.
Останніми тижнями НБУ, виходячи на міжбанківський ринок із валютними інтервенціями, майже щоразу піднімав вартість продажу долара на 10—20 копійок. Таким чином він зближав офіційний і ринковий курси. Але, за словами операторів валютного ринку, вартість купівлі валюти між банками протягом останніх днів зростала навіть до 6,50—7,00 гривень за долар.
Різким курсовим коливанням на ринку і в обмінних пунктах давали різне пояснення. Так, заступник голови Національного банку України Анатолій Шаповалов зростання курсу долара до гривні в обмінних пунктах обѓрунтував «винятково панікою серед населення». Інші списували все на активний відтік з України коштів іноземних інвесторів через світову кризу. А 7 жовтня 2008 року Рада Нацбанку понизила офіційний прогноз курсу гривні до долара і затвердила його на рівні 4,95 плюс/мінус 8%. Тоді голова Ради НБУ Петро Порошенко висловився в тому плані, що в регулятора достатньо інструментів для утримання нового прогнозованого курсу.
Ясність щодо причин курсової лихоманки згодом вніс голова Національного банку України Володимир Стельмах. За його словами, сформовану за останні роки традицію утримувати курс гривні у визначеному коридорі (5,05—5,35 гривні за долар) навряд чи вдасться утримати на кінець 2008 року. «До кінця року, я думаю, курс долара напевно підніметься... Можу сказати однозначно — буде не менше 6 гривень за долар... — сказав Стельмах, а згодом додав: — Сьогодні існує чотири курси — це офіційний курс гривні, курс гривні, який формується на міжбанківському і готівковому валютних ринках, а також курс, за яким НБУ здійснює свої валютні інтервенції». Настав час попрощатися з формуванням трьох-чотирьох валютних курсів і перейти на практику єдиного курсу національної валюти.
Такої заяви очікували в банківських колах. Банкіри у розмовах з «Днем» вже давно говорили, мовляв, тримати гривню на повідку нацрегулятору навряд чи вдасться довго. Швидше налаштуватися на вільне плавання гривні Нацбанку допомогла фінансова криза. За останні кілька місяців через негативний вплив світової фінансової кризи і падіння цін на товарних ринках платіжний баланс України порушився, а курс гривні на міжбанківському валютному ринку девальвував на третину.
Для ліквідації негативного впливу на українську економіку уряд був змушений звернутися за позикою до Міжнародного валютного фонду (МВФ). Там погодилися надати фінанси, але натомість (у проекті меморандуму між Кабміном та МВФ, поширеному у пресі) рекомендували Україні запровадити режим гнучкого обмінного курсу. Він, на думку експертів МВФ, «спрацює як буфер, захищаючи економіку від зовнішніх шоків, а також надасть більше можливостей для контролю за інфляцією».
Отже, «більш гнучкий» курс гривні — це одна з важливих умов отримання Україною кредиту від МВФ для стабілізації вітчизняної економіки. У Нацбанку з такою тезою погоджуються, щоправда із своєю поправкою: курс буде плаваючим, «але все-таки з елементами управління». «Нацбанк своїми інтервенціями, своєю монетарною політикою впливатиме і на курс також. Це не означає, що буде тотально вільний курс, ми не знімаємо з себе відповідальність за стабільність національної валюти», — говорить заступник голови Нацбанку Олександр Савченко.
В той же час таким розвитком подій не задоволені у Секретаріаті Президента (СП). За словами першого заступника голови СП Олександра Шлапака, «за три тижні регулятор витратив майже $5 мільярдів із золотовалютного запасу країни, але ринок не відчув позитивного впливу цієї колосальної інтервенції, курс гривні і далі падав. Очевидно, Нацбанк застосував далеко не оптимальну формулу адресації цих коштів. Більше того, критерії розподілу цих величезних ресурсів незрозумілі не лише громадськості, а й самим суб’єктам ринку. Це викликає справедливі підозри щодо корупційної складової в діях НБУ». Шлапак вважає, що вжиті регулятором заходи не справили швидкого оздоровчого ефекту, а способи впливу на банківську сферу взагалі «викликають сумніви в їхній ефективності та прозорості».
«Я підтримую дії Нацбанку, — натомість у коментарі «Дню» заявляє екс-прем’єр-міністр України Валерій Пустовойтенко. — І дуже добре, що сьогодні головою Нацбанку є Володимир Стельмах. Це професіонал, а не комерсант, він проводить достатньо виважену політику в своїй сфері. А от у раді банку, яка обирається Верховною Радою України, є представники великого бізнесу, а не незалежні експерти (як це повинно бути). І вони зацікавлені у курсовій різниці. Це і призводить до того, що ми маємо сьогодні. Дуже добре, що Нацбанк підтримує звичайних громадян, а не окремих людей, які входять до складу Наглядової ради Нацбанку». На його думку, зняти напругу могла б Верховна Рада, внісши зміни до грошово-кредитної політики, де б і визначила, чи гривня плаватиме, чи діятиме фіксований курс. Пустовойтенко впевнений, що в країні повинен діяти фіксований курс: «Бо якщо вона (гривня. — Авт.) плаватиме, то буде повна спекуляція на курсові гривні, та відповідні люди на цьому зароблятимуть». Правду кажучи, така мажорна оцінка діяльності НБУ дещо здивувала. І якщо говорити про відповідальність, то, напевно, разом із Національною радою її має розділити й сам банк.
До речі, фракція Блоку Юлії Тимошенко ініціює створення тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради з контролю за діяльністю Національного банку України. «Головною причиною таких високих темпів падіння гривні є неефективна, непрозора та позбавлена системного підходу діяльність Національного банку України», — говорить народний депутата від БЮТ Антоніна Болюра.
На таку критику НБУ відреагував миттєво: він виставив на продаж банкам $500 мільйонів. Результат — банківські апетити задовольнили, а курс гривні стабілізували до 5,9—6,05 гривні за долар. Здавалося б, нацрегулятору вдалося відбити стрімкий натиск шквалу критики. Але чи це головне і про що це свідчить? Нацбанк за Конституцією України — це установа, яка повинна слідкувати за стабільністю національної грошової одиниці, визначати грошово-кредитну і валютно-курсову політику. При цьому уряд не повинен втручатися у діяльність Нацбанку та впливати на його політику. Тобто Основний Закон таким чином захищає НБУ від різноманітних політичних впливів та намагань силоміць схилити його на бік певної політичної сили. Стосовно ж світової кризи, то передбачити її не міг ніхто. Але про страховку для реальної економіки повинен постійно дбати саме уряд. Нацбанк же в силу своїх можливостей мусить йому допомагати. Тепер повернімося до головного завдання НБУ — слідкувати за здоров’ям гривні. Обов’язок кожного лікаря — вчасно визначати симптоми недугів у свого пацієнта та призначати йому дієві ліки. Трансформуємо все це на сучасні економічні реалії. Чи не попереджав Нацбанк керівництво держави про шкідливість для економіки надмірної соціальної «благодаті»? Чи не вживав він антиінфляційні заходи зі свого арсеналу? І останнє: чи зможе лікар вилікувати хворого, якщо на нього постійно тиснуть, а хворому рідні та близькі постійно пропонують те, що не сумісне з процесом одужання?
