Для багатьох читачів газета "Ізвєстія" залишається еталоном якості, де в бездоганному стилі подаються ретельно вивірені факти. І ось 12 серпня ця російська "The Time" надрукувала на останній шпальті, між матеріалами про пиво, свиней та психлікарню, статтю "Долгорукого могут выкорчевать после юбилея Москвы". Йдеться тут про те, що напередодні 850-ліття Москви нехтується пам'ять її засновника Великого князя київського Юрія Долгорукого.
Важко сказати, що більше вражає в цьому невеликому опусі - вишуканий стиль ("буреломы днепровских круч" вельми нагадують "под сенью струй" Хлестакова) чи злостива політична упередженість до "молодшого брата". А дитяча необізнаність автора з предметом статті є просто зворушливою. Чого варте, наприклад, твердження, що Юрій Долгорукий, син Володимира Мономаха, останні роки прожив "за кордоном", тобто сидячи на київському княжому столі своїх великих предків?
Нікого не залишає байдужим і згадка про храм Спаса на Берестові, який збудовано ще до заснування Москви. Храм і сьогодні сяє золотом бань, старовинною кладкою рожевих стін, а місце, де храм поставили старожитні майстри, ще посилює його чари. Нічтоже сумняшеся, автор називає цей храм "церквушкою, заштатним храмиком" (!).
Генеральний директор Національного Києво-Печерського заповідника Сергій Кролевець сказав, що "такі речі неможливо навіть коментувати". Не схотів п.Кролевець коментувати й побоювання автора, що ювілейну делегацію з Москви не пустять до Лаври. У публікації є й інші цікаві відомості. Такі, наприклад, як відвідини Борисом Єльциним Лаври під час останнього візиту до Києва (він там не був).
Фінал статті звучить апокаліптично - автор пророкує, що зразу після (?) святкування 850-ліття Москви "могилу Юрія Долгорукого знищать". Пророцтво вказує також на конкретних виконавців "викорчовування Долгорукого" - це православні віруючі Київського патріархату (ось де, мабуть, і заритий "собака" статті?). Не зупиняючись на абсурдності такого припущення, зауважмо, що історикам та археологам досі невідоме точне місце поховання князя Юрія. Під розкішним надгробком з лабрадориту, встановленим 1947 року в храмі Спаса для вшанування пам'яті князя, його останків немає. Тому не зовсім ясно, як нам удасться здійснити святотатство. Протоієрей Борис Табачек, керуючий справами Київської патріархії, на питання газети "День" відповів, що Українська православна церква шанує видатних предків українського народу, також і тих, які заснували майбутню столицю майбутньої великої держави.
Коли перечитала публікацію ще раз, раптом з'явилося відчуття розіграшу, майстерно зробленого шаржу на той потік антиукраїнських матеріалів, який все не зменшується в деяких російських і проросійських виданнях. Бо ж неможливо всерйоз так зловживати войовничим невіглаством!
