Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Хто платитиме?

Віддавати газові борги та розплачуватися за промахи чиновників доведеться пересічним платникам податків. За будь-якого президента...
12 червня, 2009 - 00:00
МАЛЮНОК АНАТОЛІЯ КАЗАНСЬКОГО / З АРХІВУ «Дня»

Так уже повелося, що з наближенням виборчої кампанії всі дії керівництва країни оцінюються в суспільстві не їхньою реальною ефективністю, а можливими змінами в рейтингах претендентів на важливі державні посади. У цьому плані вчорашню нараду, проведену Президентом Віктором Ющенком у НАК «Нафтогаз України» можна оцінити за високим розрядом, як, до речі, й недавні важкі, але оперативні рішення РНБО, спрямовані на погашення боргу компанії за російський газ. Схоже, Президент виявив у економіці країни больову точку й, використовуючи всю силу своїх повноважень і навіть іноді їх, як виглядає, дещо перебільшуючи, наполягає на «хірургічному лікуванні».

«Потребують спокійного коректного розгляду так звані угоди», — дипломатично виклав він свої вимоги про перегляд укладених 19 січня контрактів між «Нафтогазом України» та російським «Газпромом». Інакше, впевнений Президент, вони «принесуть на роки економічну кабалу Україні». Президент також констатує, що внаслідок здійснення цих угод «Україна, по суті, втратила перспективи державного контролю над газотранспортною системою». Він прогнозує: «Фінал буде один — втрата газотранспортної системи України». Президент наполягатиме на тому, «що існує національний закон, який не допустить іншого способу використання ГТС, як виключно національну монополію — державна власність, державне управління й державне врегулювання. «Іншої моделі не буде», — наполягає Ющенко, апелюючи, мабуть, не стільки до керівництва «Нафтогазу», скільки до уряду.

У тому ж ключі вкотре пролунали з вуст Президента критичні думки з приводу вкрай складного фінансового становища компанії. За його словами, з початку року НАК реалізовувала газу на 23 мільярди гривень, а розрахувалася на 17,7 мільярда. Рівень заборгованості за п’ять місяців 2009 року, за словами глави держави, становить 5,3 мільярда гривень. Ющенко вважає, що заборгованість, яку «Нафтогаз» накопичив за п’ять місяців, більша, ніж та, що була за останні 10 років.

Чого домагається Президент? На нараді він вимагав за 10 днів розробити програму розв’язання проблем «Нафтогазу» й вельми приблизно окреслив її зміст. Це має бути «спільний національний план», у здійсненні якого мають брати участь уряд, парламент, Національний банк, прокуратура, податкова адміністрація. Рішення, за його словами, мусять бути «професійними, чіткими й сміливими».

Зрозуміло, що в «Нафтогазі» «погано розчули» повчання про перегляд газових контрактів, оскільки, швидше за все, розуміють, якими ускладненнями у відносинах із «Газпромом» це може обернутися. Але за «сміливий» план вхопилися, мов за рятувальний круг. Перший заступник глави НАК Ігор Діденко виніс на суд Президента низку підготовлених заздалегідь пропозицій. Це державні гарантії для залучення кредитних коштів (15 млрд. грн.) на закупівлю природного газу та його закачування до підземних сховищ, а також нарощування статутного капіталу компанії на 18,6 мільярда гривень, що дозволить їй гасити з цих коштів кредити українських банків. Діденко вимагав істотних податкових пільг і змін до закону про теплопостачання, що дозволило б «Нафтогазу» відключати газ боржникам — підприємствам теплопостачання. Він ратував також за поступове підвищення цін як для цих споживачів, так і на український газ, що реалізується населенню, що, на його думку, забезпечить можливості для зростання видобутку.

Схоже, ці пропозиції «Нафтогазу» напередодні розглядалися урядом. Однак поки відомо лише про те, що підтримку отримало прохання наростити статутний капітал. Про це сказав на нараді заступник міністра палива та енергетики Володимир Макуха, повідомивши також про ухвалення плану заходів щодо фінансового оздоровлення «Нафтогазу України».

Чи вдасться зістикувати два плани — урядовий і президентський? І хто виграє, домагаючись за їхньою допомогою не тільки контролю над газовим сектором країни, а й електоральних перемог? Як виглядає, найменше варто радіти простим платникам податків, тому що віддавати газові борги й розплачуватися за промахи чиновників, які підписували дійсно небезпечні для країни контракти, так чи інакше доведеться саме їм.

Ось що сказав, розмовляючи з «Днем» на всі ці теми, народний депутат, радник прем’єр-міністра Олександр Гудима: «Це не безпосереднього не стосується теми нашої розмови, але скажу: щойно в парламенті подолане 390-ма голосами вето Президента на закон про ігровий бізнес. А за ті чи інші поправки Президента голосувало від 16 до 23 депутатів. Ось вам відповідь щодо можливих перемог і на всіх інших «фронтах». Хоч би які Президент, усупереч Конституції, проводив наради, керує діяльністю «Нафтогазу», як відомо, уряд. А все інше тільки створює проблеми українській державі й тому ж таки «Нафтогазу», бо тривожні сигнали, що лунають із Секретаріату Президента й від самого Президента, який говорить про банкрутство «Нафтогазу», тільки ускладнюють уряду роботу з порятунку цієї компанії. Де Президент може брати гроші, необхідні НАКу? Для цього, хоч як крути, є лише бюджет країни, який складається з податків, що йдуть від таких самих, як ми з вами, пересічних платників податків. А бюджет є в компетенції уряду й Верховної Ради, де, як і в суспільстві загалом, у Президента (і це показало останнє голосування) мінімальна підтримка. Що може допомогти «Нафтогазу»? Швидка реорганізація облгазів, щоб там не застрявали фінансові потоки, а безперебійно йшли до НАКу. Якщо Президент може в цьому допомогти, то ми були б цьому раді. А от виділення з «Нафтогазу» його дочірньої компанії «Укртрансгаз» абсолютно нереальне, бо на законодавче врегулювання цього питання, що підтверджує, зокрема, перебіг реформ в українській енергетиці, знадобиться дуже багато часу. Хто ж у період підготовки до президентських виборів цим займатиметься? Адже для того, щоб передавати пакети акцій, акумульованих у статутному фонді «Нафтогазу», треба ухвалити низку серйозних законів. А чинний сьогодні закон не дозволяє щось ділити в газовій сфері, тим паче майно, заборонене до приватизації. У відповідь на вимоги європейців ми, звісно, можемо говорити про нашу готовність до таких кроків, але насправді вони займуть не менш як два-три роки. Порушується сьогодні й питання щодо підвищення цін на газ власного видобутку. Згоден, це можна зробити, але тільки після президентських виборів. Якби була створена широка коаліція й усі політичні сили взяли на себе відповідальність за такий крок, тоді це було б можливо. Тому що тоді вони могли б сказати людям правду. А сьогодні ні опозиція, ні коаліція правди не говорять. Такими є реалії українського життя. У зв’язку з президентськими виборами всі говорять лише те, що хоче почути виборець. Ситуація в країні настільки погана, що вимагає тотальної координації та об’єднання, а також гіркої правди. Але хто її казатиме?»

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: