Учора зранку на офіційному сайті Президента України з’явилася новина про те, що Віктор Янукович підписав закон «Про Державний земельний кадастр». Проголосований ще 7 липня поточного року, цей законодавчий акт фактично скасовує акти власності на землю й вводить поняття єдиної «земельної» бази даних — державного земельного кадастру. Останній, як передбачає вищезгаданий закон, буде містити кадастровий номер земельної ділянки, місце її розташування, опис меж і площу, дані про якісний стан грунту, цільове призначення, інформацію про обмеження у використанні, а також нормативно-грошову оцінку та інше. Усі ці дані, окрім персональних даних фізичних осіб, будуть відкритими. Вони розміщуватимуться на спеціальному порталі офіційного веб-сайту центрального органу виконавчої влади із земельних ресурсів.
Закон гарантує: вхід до системи земкадастру — абсолютно безкоштовний. Однак безплатно надаватимуть лише частину інформації. Так, «без грошей» можна буде скопіювати й роздрукувати дані про межі адміністративно-територіальних одиниць, кадастрові номери ділянок, їх межі й цільове призначення, розподіл земель між власниками й користувачами, обмеження в їх використанні, а також зведені дані кількісного та якісного обліку земель. За інформацію ж про нормативну грошову оцінку земель, земельні угіддя, частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договір суборенди ділянки, координати поворотних точок меж об’єктів кадастру, а також про бонітування грунтів доведеться заплатити державі «за прейскурантом».
Утім не всі з тих, хто готовий заплатити за потрібну «земельну» інформацію, зможуть її мати. Закон передбачає, що право на запит інформації із земкадастру матимуть лише власник і користувачі ділянки (їхні спадкоємці) або вповноважені ними особи; особа, в інтересах якої встановлено обмеження або вповноважені ним особи; держоргани та органи місцевого самоврядування, а також особи, які мають ліцензії на проведення робіт із землеустрою, оціночних робіт і земельних торгів. Щоб отримати інформацію із земкадастру, потрібно подати заяву, документ про оплату послуг за отримання виписки, які кадастровий реєстратор розглядає протягом 10 робочих днів.
Закон «Про Державний земельний кадастр», за винятком деяких положень, набуває чинності 1 січня 2012 року.
Це перший досить вагомий крок до створення ринку землі в Україні. Адже для того щоб зняти чинний мораторій на купівлю-продаж українських чорноземів, державі треба виконати дві безапеляційні умови: ухвалити закон про державний земельний кадастр і ринок землі. Перший, як бачимо, уже ухвалено й підписано, а другий — на підході. Нагадаємо: 19 липня поточного року у парламенті уряд зареєстрував проект закону «Про ринок земель» № 9001-1.
Схоже, нинішня влада всерйоз взялася за земельну реформу. Адже спроби провести її урядами різних каденцій роблять уже давно. Однак майже всі вони були непослідовними й несистемними, і тому конкретних відчутних результатів не принесли. А Кабінету Міністрів під керівництвом Миколи Азарова вдалося за відносно короткий термін підготувати фундамент земельного ринку. Воно й не дивно. Нинішня влада покладає великі надії на інвестиційний потенціал українських чорноземів. На цьому неодноразово наголошував і глава держави, підкреслюючи, що «земля в нашій країні є тим ресурсом, який працюватиме на залучення інвестицій».
Натомість українське село що ближче до зняття мораторію на продаж землі, то більше цього боїться. Так, за даними останнього соціального моніторингу Світового банку, близько половини керівників сільськогосподарських підприємств і фермерів (43,5%) є противниками зняття мораторію (слід зауважити, що у 2010 році таку позицію мали лише 35% респондентів), загальна кількість противників ринку земель серед власників паїв — 51,5% (цей показник майже не змінився з 2010 року).
Чи є підстави сумніватися в «добрих» намірах реформаторів, у тому, що земельна реформа буде справді зміною на краще, благом для більшості громадян? Певно, що так. Адже сьогодні чи не всюди в селі видно жахливі наслідки минулих так званих «аграрних» реформ. Тут варто було б пригадати і ваучерну приватизацію. Наслідком якої стало небачене в цивілізованих країнах майнове розшарування суспільства, де 1% громадян стали власниками 90% власності держави і продовжують обкрадати державу. За 20 років незалежності держава зуміла виростити п’ять доларових мільярдерів і фактично «пустити по світу» більшість своїх громадян. Адже сьогодні вона фактично не здатна забезпечити їм навіть конституційне право на гідний рівень життя, не має коштів на лікування смертельно хворих...
Під час відвідин приватно-орендного підприємства «Зоря» в Херсонській області Янукович підкреслив: «Головна мета земельної реформи — щоб земля отримала перспективного господаря». І ця ціль без сумніву дужа важлива. Адже стан сьогоднішнього аграрного господарства України яскраво демонструє потребу в ефективному власникові. Та хто цей власник? Чи має держава точний портрет того, у чиї руки передасть своє багатство? Адже очевидно, що тим «перспективним господарем», про якого говорить Янукович, український селянин без допомоги держави стати не зможе. Адже чи можна назвати ефективним власником господаря, який землю обробляє кіньми і, у буквальному розумінні цього слова, руками? Господар, якому треба останню сорочку продати, щоб купити насіння й добрива? Господар, який зібраний урожай зберігає закопаним у землю чи в дерев’яних скринях?
Тут би слушно було пригадати реформу державної власності 90-х років. Адже тоді Україна теж шукала ефективного власника. А в результаті «нажила» злоякісної пухлини, яку в системі економічних дефініцій охрестили «диким капіталізмом». Хочеться вірити, що державні керманичі вміють учитися на помилках і земельна реформа справді приведе в Україну ефективного власника, а не чергового варвара.
ДО РЕЧI
Днями на півдні України стався прикрий курйоз, пов’язаний із тепер уже недійсними державними актами права власності на землю. Так, у Миколаєві фахівці органів земельних ресурсів виявили нестачу в 250 бланків держактів. Під час перевірки з’ясувалось, що в пачці, де мали бути бланки серії «ЯК» з № 135751 по № 136000, замість актів було акуратно упаковано чисті аркуші паперу, повідомляє прес-служба Держземагентства України. Цікаво, що пошкоджень та дефектів упаковки не зафіксовано. Зараз питання вивчають правоохоронці, які ведуть розслідування з приводу втрати бланків суворої звітності.
При значному попиті на ці документи, щоб не створювати нездоровий ажіотаж та своєчасно забезпечити видачу актів на земельну ділянку, і для того, щоб громадяни могли вчасно отримати папери, їхні бланки друкувались у великій кількості, пояснюють у Держземагентстві. Ще й нині на складах зберігається понад два мільйони таких «папірців». Схема їхньої видачі була досить простою, але суворою: при потребі, за відповідним запитом, Держземагентство протягом кількох діб надсилало до області бланки актів. Але механізм час від часу давав збої, зауважують в прес-службі відомства. Бланки актів десятками, а інколи й пачками, безслідно зникали, щоб винирнути в тіньових схемах земельних афер, зокрема, там, де ціна наділів надзвичайно висока, наприклад, поблизу столиці. До вчорашнього дня виявити такі документи було досить-таки складно. Але після прийняття Закону «Про Державний земельний кадастр» та із запровадженням автоматичної системи внесення відомостей до цієї системи акти з «чорного ринку» миттєво «засвітяться» і будуть заблоковані, зауважив голова Держземагентства Сергій Тимченко. «Нині крадіям мати зиск з продажу бланків буде надзвичайно складно, бо такі документи нікому не потрібні, — коментує експерт. — Адже отримати та оформити наділи землі за поцупленими бланками буде неможливо, а от привід поспілкуватися з правоохоронними органами таки буде».
