Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Хто в домі хазяїн?

29 травня, 2008 - 00:00

Тема незалежності Нацбанку для звичайного громадянина є досить абстрактною. Та йому, власне, і байдуже, хто визначає курс гривні й хто регулює ціни. Для нього головне, щоб і те, й інше було стабільним. Але ось не виходить. Ціни та інфляція зростають, спустошуючи гаманці, а тут ще й долар, яким багато наших громадян страхували сімейні бюджети від інфляції, також обвалився. Навіть і бізнес, окрім, звичайно, особливо великого, розгубився. Тріщать діючі контракти, відкладаються в довгий ящик нові, ніхто не поспішає видавати кредити.

Словом, народ поки тихо ремствує і, природно, підозрює, що все це насправді регулюється в якомусь одному домі. Знаючи, що на посаду його головної господині сьогодні більше, голосніше, активніше і, схоже, результативніше за всіх претендує голова уряду Юлія Тимошенко, він і вирішив, що зміцнення гривні — це її ідея. Але прем’єр-міністр учора заявила про непричетність Кабміну до цього процесу. «Хочу, щоб припинилася істерія навколо уряду стосовно (нібито) втручання щодо курсу гривні», — зазначила вона, відкриваючи засідання Кабміну, й підкреслила, що, згідно з Конституцією, забезпечення стабільності національної валюти є завданням Національного банку і входить у сферу його повноважень. Уряду, як підкреслила прем’єр, закон забороняє втручатися в політику НБУ, в тому числі й у валютно-курсовій сфері.

Дійсно, втручатися в діяльність НБУ уряду, звичайно ж, не можна, проте співробітничати й допомагати один одному цим органам виконавчої та монетарної влади ніким не заборонено. Проте виходить, що немає ні втручання, ні співробітництва. І в Нацбанку цьому не раді, а заявами прем’єра щодо «невтручання» навіть обурені, оскільки пам’ятають зовсім інші приклади й називають місця та дати, коли «втручання» озвучувалося як самим прем’єром, так і окремими її заступниками, які вимагали прискорити зміцнення гривні.

Небезпам’ятний і наш невідомий громадянин, який упав, за словами прем’єра, в істерику. Але як безповоротно переконати його в тому, що це втручання, що нібито призвело до ревальвації гривні центробанком, йому здалося й привиділося? Вихід був знайдений. Наступного ж дня після скандалу з обвалом долара з’явилося повідомлення, що БЮТ пропонує надати уряду право визначати валютну політику і зробити Національний банк підзвітним Кабінету Міністрів. Відповідний законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо валютного регулювання зареєстрований у парламенті (№2520). Його ініціаторами виступили екс-народний депутат, голова Головного контрольно-ревізійного управління України Микола Сивульський, заступник голови комітету парламенту з питань бюджету Олег Ляшко та член парламентського комітету з питань економічної політики Дмитро Шлемко (всі — БЮТ). У пояснювальній записці до законопроекту, з текстом якої можна ознайомитися на веб-сайті парламенту, вказується, що Кабінет Міністрів України збирається визначати валютну політику України, забезпечувати внутрішню стабільність і купівельну спроможність національної валюти та реалізовувати урядову валютну політику. Для цього й пропонується внести в чинні закони відповідні зміни.

Що можна сказати щодо цього? З одного боку, поява цього законопроекту практично одночасно із заходами НБУ зі зміцнення гривні, які не отримали в країні однозначного схвалення, може свідчити про те, що уряд незадоволений Нацбанком і разом із противниками корекції курсу національної валюти намагається поставити його на місце. З іншого боку, цей по суті урядовий законопроект (усі знають, що у фракції і блоці БЮТ існує жорстка дисципліна, і самостійні рішення й пропозиції, особливо щодо таких принципових питань, там не вітаються) може свідчити про авторитарні амбіції, які не знайдуть підтримки не лише в нашій країні, але й у світі. Лише нещодавно Міжнародний валютний фонд закликав владу України забезпечити незалежність центробанку, оскільки міжнародний досвід свідчить, що це надто важливо для проведення ефективної монетарної політики.

Насмілимося дати прогноз: названий законопроект, якому в парламенті, як то кажуть, нічого не світить, буде відкликаний. Але тоді виникає запитання: а для чого ж він вносився у Верховну Раду?

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: