Суботній показ по каналу УТ-1 прес-конференції Президента України мав нововведення: запитання журналістів стисло переказував їх колега з УТН. Чи було це формою "корпоративної" цензури, а чи вимогою влади - важко сказати. Але сприймання відповідей Президента утруднювалося, бо не завжди можна було зрозуміти, про що мова. А це важливо, оскільки прес-конференція - не жанр телемистецтва, а лишень спосіб отримання інформації. Хотілося б саме її й отримувати без перешкод і лакейського втручання.
По суті. Незважаючи на те, що Президент добре був прийнятий і без краватки у Росії, і за всією формою в США, умиротворенням від нього не віяло. Те, що можна "відриватися" на парламенті - до цього наче усі звикли. Верховна Рада справно виступає у ролі фольклорної родички, і, хоч що б там не трапилося, хоч як би не повернулося, а хто винен - "невістка". Про податок на додану вартість, начебто скасований у Москві, ніхто нічого не зрозумів - у Завидово розмова двох президентів на цю тему, що було показано по телевізору, за змістом та виконанням нагадував діалог Тарапуньки зі Штепселем. Як з'ясовується, не зрозумів досі й сам Леонід Кучма: "відмінили все", але який ПДВ скасовувати - на експорт чи на імпорт? Однак парламент заздалегідь винен у тому, що незрозумілі, непрораховані, невизначені домовленості за нез'ясованих механізмів виконання він не готовий підтримати! Тому що й "нездатний на конструктивну співпрацю з виконавчою владою", і безвідповідальний, і "налаштований зовсім на інші речі", і взагалі "Президент говорить одне, а спікер - інше". Так буває - у стратегічних партнерів також. Ось Президент Росії всій своїй країні виявив безкоштовно палку любов до України, а високопоставлений російський чиновник тут же в США на конференції з проблем Чорнобиля виявив усьому світові неприкрито хамське ставлення до неї ж. Від імені Росії - замість грошей на "саркофаг". Наш Президент сказав на прес-конференції: "Нехай це залишиться на совісті Росії". Нехай, звичайно. Але обніматися без краваток - це особиста справа. А Чорнобиль-то пихкає над усіма...
Але не це "дістало" Леоніда Кучму, а вітчизняна преса, яку він звинувачував у непатріотизмі. І "утку" про наших миротворців у Боснії підхопили, а ні, щоб поїхати й розібратися. І з приводу гривні лихословили ("немов ЗМІ іншої держави") замість того, щоб "підтримати й уряд, й Нацбанк". І закон про Центрвиборчком не помічали, допоки він більше ніж рік був у парламенті, а у Президента - "за кожним днем стежите". І взагалі, "багато газет утримуються на гроші із закордону, на кошти підприємств, що розташовані в оффшорних зонах". "Ви скажіть, будь ласка - запитав Президент, - на якихось островах зацікавлені в газеті, припустимо, в Україні?" Будь ласка, відповідаю. Щодо газет - не знаю. Але в економіці українській на островах дуже сильно зацікавлені. У вивезенні металу, катанці й особливо - торгівлі нафтою та приватизації всього, що має до неї відношення. Один такий остров'янин, певніше, його дані - добре відомі певним колам у Криму: Берндт Мультхаупт, британське підприємство "Корпорація Тіпікор Холдинг" (острови Британської Вірджінії), що міститься за адресою Банхофштрассе, 18, СН-8022, Цюрих, Швейцарія, рахунок №. ...., Гамбург 21073, вул. Берер, 37. Подробиці - в Ігоря Франчука народного депутата, давнього партнера остров'янина по спільному бізнесу свого українсько-британського "ПЕР-Холдингу" з британським "Тіпікор Холдингом".
Президент, до речі, - за легалізацію тіньових капіталів, аби вони не "працювали на іноземну економіку". Замислитися, каже, треба, коли ми дивимося на резерви Нацбанку й на суми, що обертаються в тіньовій економіці. "Потрібно набратися сили політичної на всіх рівнях - й ухвалити відповідне рішення". "І що більше ми затягуватимемо цей процес, - вважає Президент, - то гірше для України та українського народу". Звичайно, Президентові видніше, що ще зробити для народу, котрий його обрав. Головне, аби той зрозумів, що йому ж краще перед виборами дізнатися, хто його активно обкрадав увесь попередній час, користуючись нагодою, яку надала держава.
І ще Президент заявив, що у підвідомчій йому країні й "мови не повинні заводити" про свободу слова. Тому що "свобода за чужі гроші - це не свобода слова". Дискусійний, м'яко кажучи, висновок. Радіо "Свобода", наприклад, що існує на кошти, які надаються конгресом США, очевидно здивується. Однак гарант Конституції упевнений, що свобода слова буде тоді, "коли будуть існувати газети або видання за ваші гроші, які ви будете заробляти самі, а не за тіньові кошти, що надходять з-за кордону". Навіть сперечатися не хочеться. В ідеалі ситуація повинна бути такою: одна газета - "Урядовий кур'єр" і одне телебачення - "ДУРТ". Хоча в цьому питанні Президент і парламент міркують одноманітно, нехай і кожен про своє.
Ну а з приємного - Президент, схоже, вже щиро чекає нової Верховної Ради й обіцяє робити все, "аби не було ніяких зачіпок", що ставлять "під сумнів проведення виборів". Президент висловив сподівання, що новий парламент буде "більш структурований - ліворуч чи праворуч - це вже життя покаже". Все-таки корисно їздити до демократичних країн далекого зарубіжжя, та й порада ближніх - не дрібничка...
