Дива не сталося. І українським уболівальникам наступної середи доведеться сподіватися вже на два, ще більш малоймовірні, дива: хоча б нічию в Норвегії та перемогу на «Олімпійському». Однак, із другого боку, незважаючи на численні травми гравців, дискваліфікацію Каладзе, невиразну гру лідерів Белькевича та Реброва, вже традиційні провали в обороні та ляп воротаря, прогноз багатьох російських медіа —«Реал» розірве «Динамо» — не справдився. І хоча після матчу головний тренер мадридців Вісенте дель Боске переконував, що голи киян випадкові, «списати» нічию лише на те, що динамівцям щастить, цього разу неможливо. Незважаючи на всі помилки та прорахунки, команда вчора показала характер. «Я думаю, ми маємо право пишатися вчорашньою грою і навіть результатом, — написав у «Стіні», на сайті «Динамо» (http:www.dynamo.kiev.ua), московський фанат киян. — Команда ще раз довела, що їй уже нестрашні так званi «гранди», і билася до кінця, по-чоловічому. Такі ігри додають авторитету та поваги у футбольному світі. І повірте, не настільки слабкий «Реал», це ми стали настільки сильнішими та впевненішими в собі, що наш максималізм часом виходить за розумні межі і ми перестаємо розуміти, що в кожного гравця і в команди в цілому в її нинішньому складі є своя «стеля», межа, якщо хочете... Ми могли виграти цю гру, а могли і програти, в цьому і полягає чарівність та парадокс футболу. Головне — мені не соромно за мою команду, і я пишаюсь тим, що вона на рівних грає із кращими «соляннами» Європи». І навіть більше того. Позавчора країна вболівала за «Динамо», а команда разом із країною вшанувала пам’ять загиблих шахтарів. Як зазначалося в «Третьому таймі» НТВ, Григорію Суркісу вдалось умовити консервативну УЄФА, щоб команда «Динамо» вийшла на поле із траурними пов’язками...
Слово «гульня», яким брати білоруси називають футбольний матч, найкраще підходить до визначення видовища, яке постало у вівторок на мадридському стадіоні імені Сантьяго Бернабеу. Більша частина поєдинку між іспанським та українським суперклубами цілком відповідала терміну знаменитого в минулому білоруського тренера Малофєєва — це був справді «щирий футбол».
Становище обох команд у груповому турнірі Ліги робило нічию небажаним результатом. Проте, якщо атака «Реала» постала в першому таймі цілком оформленою ігровою одиницею, то вихід у складі «Динамо» одразу трьох форвардів був несподіванкою для всіх. Тобто Шацьких, Ребров і Деметрадзе вийшли на поле, а от атакувати... Тим часом наш захист провів дебют у вже звичному для цієї весни стилі. «Ідіть, хлопці, забивайте, — ніби запрошували суперників київські оборонці, зберігаючи впевненість, що Шовковський і фортуна разом якось упораються і нам знову не заб’ють. Технічні та легкі (в перші хвилини) нападаючі «Реала» по-хазяйськи розташувалися біля київських воріт. Невдовзі був і одинадцятиметровий у ворота «Динамо», який якось буденно забив Рауль. Вираз його обличчя ніби промовляв: утомився я забивати цьому Шовковському! Самовпевнений настрій господарів, які не мали сумніву у власній перевазі, передався і українцям, у яких м’яч буквально падав із ніг. Навіть завжди впевнений і зібраний Ребров схибив, не забивши пенальті, майстерно зароблений Деметрадзе. Це був невдалий день для лідера нашого нападу.
Апогеєм зарозумілості іспанських зірок була невдача того ж таки Рауля, який недбало пробив другий одинадцятиметровий у ворота «Динамо», чим скористався наш голкіпер, укотре врятувавши команду. Легкість, з якою атака мадридців проходила крізь наш захист, зіграла з господарями злий жарт, вони насправді повірили, що, коли треба буде, вони заб’ють, скільки захочуть. Тим часом стрімкий Деметрадзе продовжував «діставати» Мігеля Сальгадо. Зарозумілий іспанець навіть не попросив зупинити гру, коли, вибиваючи м’яча на кутовий, загубив бутсу. Поки він узувався, м’яча було подано з кутового якраз на залишену Сальгадо позицію. Туди кинулись одразу двоє захисників, залишивши Хацкевича самого за три метри од воріт — 1:1.
Цей гол «реалісти» сприйняли за непорозуміння, не звернувши увагу на те, що в другому таймі в «Динамо» замість Шацьких вийшов технічний і мобільний Кардаш. Напад киян одразу набув боєздатного вигляду. До того ж на правий фланг став переміщуватися жадібний до гри Деметрадзе. Супертехнічний, але пересичений великим футболом Макманаман не встигав підстраховувати на цьому фланзі Роберто Карлоса. Якби ж туди хоча б тінь Олега Лужного...
Не будемо про сумне. Цього разу Мамедов у свої ворота не забив, і це вже добре. У свої ворота забив незворушний на вигляд Фернандо Йєрро. Той, хто стежить за чемпіонатом Іспанії, знає, що не такий уже Йєрро незворушний, що в нього теж є нерви. «Подарувавши» «Динамо» перевагу в рахунку після «передачі» того ж таки Деметрадзе, капітан «Реалу» пішов уперед, щоб виправити свою помилку. Пішов радше навмання, аніж знаючи, що робити. На той час нашим залишалось тільки протриматися сорок хвилин, щоб приймати привітання з виходом у чвертьфінал. Однак два «подарованих» «Реалом» м’ячі — це було вже занадто. Щастя мусило усміхнутися іспанцям. По-гросмейстерськи втримати мінімальну перевагу нашим не вдалося, так само, як і господарям у першому таймі. Йєрро заробив штрафний якраз на «точці» Роберто Карлоса. Підступний удар останнього спричинив помилку Шовковського — 2:2.
Далі був той самий «щирий футбол». Забувши про захист, обидві команди побігли забивати: один точний удар виведе до наступного кола ту команду, яка цього удару завдасть. Навряд чи є сенс переповідати, скільки разів хапалися за серце, голову та інші місця прихильники обох команд протягом фінальних п’ятнадцяти хвилин. Дорослі професіонали грали, ніби хлопчаки, забувши про настанови тренерів і тактичні схеми. Це було настільки захоплююче, що час збіг непомітно. Збіг, залишивши надію як динамівцям, так і «реалістам». Теоретично ближчими до успіху є іспанці, однак після осіннього «подарунка» від «Марибора» чому б не очікувати такого ж подарунка від «Русенборга»? Нам же залишається супердесерт — вирішальний матч за вихід до чвертьфіналу «Динамо» — «Баварія»!
ДО РЕЧІ
«Якби зараз УЄФА мала можливість вибору: «Реал» чи «Динамо» у чвертьфіналі, то її позиція була би безперечною — звичайно, «Реал». Однак «Динамо» — це команда, якій щастить такою мірою, що вона здатна на те, що сама з великими зусиллями видряпає нічию в «Баварії», а «Реал» на останніх секундах програє в Норвегії, — пише вчорашня «Газета Ру» (http://www.gazeta.ru). — Причому, як правило, суперник киян, у якого в руках усі карти, сам копає собі могилу. І тут УЄФА з її суддями, які, можливо, отримають спецзавдання — «сплавити» «Динамо», нічого не зможе зробити, тільки розвести руками».
