Хтось із мудрих людей сказав, що країна, в якій є велика ріка, має особливу біографію. І часто за ставленням людей до річки можна судити, чи гідні вони цієї особливої біографії. І тому не можна не порадіти «святковому» дебюту, який відбувся учора в столиці. Наприкінці минулого року Київрада ухвалила розширити перелік масових заходів у місті та заснувала День Дніпра. Щоб «донести до громадян сучасні екологічні проблеми водоймища». До речі, ту саму мету нині ставить собі в Україні незліченна кількість сайтів і проектів. Одним із ноу-хау стала «експлуатація» Дніпра як музи. За вдале використання назви річки у віршах і цікаві тематичні пейзажі школярі можуть отримати цінні призи.
Проте дніпровські проблеми не випаровуються самі по собі у міру того, як громадськість у них занурюється. Наприклад, останнє дослідження басейну Дніпра, проведене в рамках програми ПРООН — ГЕФ показало, що Україна лідирує за кількістю проблемних ділянок. Якщо на територію Росії й Білорусі припадає по п’ять так званих гарячих точок, то в Україні їх якраз вдвічі більше. Насамперед, «псують» картину Київський та Херсонський водоканали, Нікопольський коксохімічний завод і, звісно ж, «Запоріжсталь» (у регіоні, де вiн розташований, сьогодні є всі підстави бити на сполох). Дніпро в районі Запоріжжя має найвищий в Україні вміст важких металів, а додатково перевищує в 2,4 раза норму за нітратами і в 5 разів — за нафтопродуктами. Природну здатність до самоочищення вода втратила тут вже давно — необхідного для цього процесу кисню залишилося менше половини. У районі Запоріжжя вже десять років як не купаються, улов риби знизився вдесятеро, і лікарі, аби уникнути неприємностей, настійно рекомендують вживати річкову живність не частіше разу на місяць.
Загалом же міжнародні експерти оцінили Дніпро як «помірно забруднене водоймище». На кордоні з Росією він виявився дещо чистішим, ніж на кордоні з Білоруссю — тут виявили помітне перевищення норми за показниками цезію та стронцію. Крім того, істотно поменшала й лісова зона, що може призвести до порушення водообміну і вже спровокувало зникнення 11 видів рослин. У середньому показники в Дніпрі перевищені за 16-ма параметрами, але найтривожнішими, хоча й очікуваними, виявилися результати по залізу і марганцю. Причина: підприємства продовжують «організовувати» стоки у місцях водозбору річок басейну. Одна лише Дніпродзержинська ГЕС скидає у воду близько 1,1 мільярда кубічних метрів забруднювачів.
«Виховання» підприємств — окрема тема. Експерти стверджують, що без їхньої допомоги спроби оздоровити Дніпро (проте, як й інші українські водоймища) нагадують боротьбу з вітряками. Навіть найсучасніші автономні споруди для очищення будуть менш ефективними, ніж чисті технології на самих підприємствах. Останні ж, як правило, вважають для себе вигіднішим платити екоподаток, ніж вкладати гроші в модернізацію. Як зазначив раніше в інтерв’ю «Дню» міністр охорони навколишнього природного середовища Сергій Поляков, ризикнули «очиститися» лише одиниці. Хоча у цьому випадку капіталовкладення, які б’ють по кишені сьогодні, виявляться в майбутньому економією.
Як наслідок, воду з наявних тепер «брудних» і «помірно забруднених» річок не можуть привести в норму навіть сучасні європейські технології. Про вітчизняні, з півстолітнім «стажем», промовчимо. І хоча в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища стверджують, що 30 мільйонів українців, котрі використовують як питну дніпровську воду, — в безпеці, вчені вказують на одне «але». В Інституті екогігієни та токсикології заявляють, що очисні споруди просто можуть «не помітити», скажімо, солей важких металів або радіонуклідів. До того ж, в Європі воду прийнято обстежувати за 45—60-ма показниками, а в Україні — лише за 23-ма. І це при тому, що споживання надмірно збагаченої залізом і фтором води призводить до захворювань шлунково-кишкового тракту, а свинцю — до гіпертонії, недокрів’я.
Як відомо, рік тому вихід із ситуації, що склалася, вирішили шукати спільно — Росія, Україна й Білорусь, подібно до країн басейну Дунаю, підписали угоду про співробітництво у сфері екологічного оздоровлення Дніпра. Крім «слов’янського союзу», існує й ряд інших документів, а також Національна програма, затверджена Кабміном. Однак із необхідного на те, щоб «процес пішов», мільярда доларів, «з миру по нитці» вдалося зібрати лише 250 мільйонів.
