Минулої п’ятниці у Києві відбувся другий з’їзд Партії національно-економічного розвитку України (ПНЕРУ). За п’ять років існування партії число її членів збільшилося майже в три рази і на сьогодні становить близько 62 тисяч чоловік, об’єднаних в 220 організацій. Як відзначали учасники з’їзду, в той час як країні необхідний національний виробник і реальний середній клас, парламент перетворився на свого роду «дискусійний клуб», в якому переважають лобізм і боротьба за владу. Тому своєю актуальною метою партія проголошує зміцнення національного виробника шляхом його кредитування і фінансової допомоги та створення нових робочих місць. Так, з 1995 року проводиться кредитування сільського господарства, підтримка перспективних підприємств і надання стипендій талановитій молоді. Як стратегічну мету ПНЕРУ проголошує правову демократію, засновану на економічній свободі і рівноправності форм власності. Головним результатом з’їзду стало обрання нового керівництва партії. Напередодні парламентських виборів, що вже не за горами, головою партії став Павло Матвієнко, який, як зазначила Валентина Наконечна, яка очолювала партію до нього, вже «має досвід парламентської боротьби». Про мету та задачі партії — в програмній статті новообраного керівника.
Партія національно-економічного розвитку України представляє понад 62 тисячі членів партії з усіх регіонів України. Це нова сторінка в політичній історії сучасної України. Зважаючи на загострення політичної боротьби, члени ПНЕРУ, які представляють робітничі колективи підприємств, шахт, студентства, працівників банківських структур, визнають відповідальність за майбутнє України, вважають запорукою успішної діяльності партії сприяти стабілізації суспільства.
Перші свої кроки ПНЕРУ продемонструвала в період виборчої кампанії в 1998 році. Оцінюючи цей період, можна з упевненістю сказати, що партія має своїх прихильників серед різних верств населення. Зустрічі з виборцями, які проходили у переповнених залах, показали розуміння нагальних проблем суспільства, неординарне бачення ПНЕРУ шляхів виходу з економічної кризи. У Львівській, Рівненській, Івано-Франківській, Донецькій, Дніпропетровській, Харківській та всіх інших областях, а також у Севастополі та Києві люди виявили довіру до ідеології ПНЕРУ, щиро відгукнулися на заклик наповнення сердець українським патріотизмом.
Не з нашої вини ПНЕРУ не пройшла ті жорсткі, у повному розумінні слова, бар’єри, які було створено як законодавчо, так і недосконалістю самої технології виборів. Партія НЕРУ не мала досвіду боротьби і, звичайно, одних симпатій виявилось недостатньо. Були й організаційні похибки.
Проте втратила не тільки ПНЕРУ, а й виборці, які не змогли побачити чесну і чисту партію — партію патріотів.
Безліч політичних партій різних векторів спрямування нагадують, швидше, невмілих музикантів, аніж народний оперативний штаб з управління суспільством.
Виходячи з реалій кризових явищ у суспільстві, ПНЕРУ має своє бачення подальшої політичної роботи в економічній сфері, підґрунтям якої є професіоналізм та український патріотизм.
ПНЕРУ не поділяє політичні партії на свої та чужі. В програмах різних політичних партій закладається багато такого, що може слугувати Україні. Проте загального позитивного результату для народу жодна партія не дає. Окремі партії та їх лідери ведуть постійні торги з урядом за право володіння тим чи іншим «портфелем» або впливом на певну сферу бізнесової діяльності.
Проте можна і необхідно знайти багато спільних цілей задля об’єднання зусиль для їх реалізації в життя. Щоб отримати добро, треба засівати поле добром.
Весь партійний конгломерат може викристалізуватись у декілька політичних сил, які візьмуть на себе відповідальність. Але будь-яка партія не може сповідувать ідеологію і атрибутику чужої держави, закликати до зміни чи робити кроки щодо зміни чинної в Україні влади.
У політичному плані Україна досягла немало, хоч іноді й занадто дорогою ціною. Але чомусь в Україні, з одного боку, ці досягнення не пропагуються, а з другого — йде відторгнення національного, іноді завдяки зусиллям самих так званих націоналів.
Однією з причин цього явища є недостатня аргументованість на користь української ідеології, що пов’язано з обмеженими економічними можливостями. Досить звернути увагу на той факт, що обсяг внутрішнього валового продукту України за останні 10 років зменшився майже наполовину. Все це негативно впливає на мобілізацію патріотичних сил.
ПНЕРУ проповідує принципи, які розраховані на власні сили: «Власним розумом. Власними руками. Власним народом ми перетворимо Україну в економічно розвинуту державу».
Ось чому ми повинні оцінювати людей не за словами, а за їхніми діями. Багато лжепатріотів пригрілися на народному тілі, видаючи себе за українського янгола, а по суті діють за левовим принципом.
Реалізація ідеології «власні сили», «власний розвиток» залежить від того, яких економічних перетворень ми хочемо і якими методами.
Запровадження дикого капіталізму — справа безнадійна. Наш народ вийшов із такої суспільно-економічної формації, в якій було і зло, і добро. Найболючішою була сталінська диктатура. В економічному плані людина юридично була відірвана від власності.
Тотальне реформування економіки розпочалося в умовах незалежності України. Проте ми так і не виробили образ нового суспільства. Чого ми хочемо і що будуємо? Це питання є наріжним каменем всієї економічної політики. Від нього залежать і методи реформ, і їх сутність.
Нам потрібне суспільство асоційованих товаровиробників, діяльність яких щодо всіх складових виробництва, починаючи від власності на основні засоби, участі у виробництві та розподілі результатів праці, закріплена юридично і фактично.
Глобальний капіталізм не має майбутнього. Він, як і більшовизм, несе горе і страждання. Капіталізм — жорстка система, яка живе за рахунок присвоєння чужої праці, але його могутня юридична основа, стимули до праці, зростання обсягів виробництва роблять такий устрій більш привабливим. Врешті, він є прогресивнішим за більшовицький соціалізм за умови його соціальної спрямованості.
Аналіз шляху, який пройшла Україна за останні 10 років, дозволяє вийти на певні економічні корекції.
Протиріччя між меншістю населення, яка володіє більшістю капіталу, і більшістю, що має меншу частку багатства, може призвести до руйнівних наслідків. Ось чому таким важливим є здійснення невідкладних заходів щодо підвищення життєвого рівня більшої частини населення. Це можливо тільки за умови удосконалення економічної системи України.
Перш за все це питання власності. Як відомо, початок нашого самостійного економічного творення характеризується романтичними підходами до структурних змін у суспільстві, відсутністю глибокого і комплексного аналізу перехідного періоду від тоталітаризму з його плановою економікою до хаотичних та неконтрольованих державою так званих ринкових відносин.
Результатом таких дій стало падіння обсягів виробництва, безробіття, зубожіння населення. Державний бюджет перестав задовольняти величезний державний сектор економіки. Жорстка монетарна політика порушила товарно-грошовий обмін. Гроші перестали виконувати головні функції. Економіку заполонив натуральний обмін товарів, який обумовив нееквівалентні відносини та перекачування грошей в тіньову економіку новими українськими ділками.
Нерозвинутість товарно- грошових відносин, де панівним став натуральний обмін, тобто «бартер», обумовила тотальну платіжну кризу, створення цілої системи посередників, грошових сурогатів. Роль гривні принижена. За таких умов економіка не розвивається.
«Паперова» приватизація через так звані ваучери призвела до розбазарювання загальнонародної власності, відсторонення робітників від управління виробництвом та різкого зниження його ефективності.
Ідеологи «лібералізації» поставили українську економіку в повну залежність від іноземного капіталу. В умовах звуженої сфери грошових відносин в Україні ця проблема посилюється. Навіть діюча корекція в бік приватизації за гроші не дає вагомих результатів, оскільки інвестиції не здійснюються, а відбувається лише перепродаж акцій зі зміною одного власника на іншого.
Відсутність вільного доступу до приватизації без належної правової бази обмежила банківське кредитування підприємств, населення, оскільки нові власники не тільки не гарантують повернення кредитів, а й відмовляються від сплати боргів.
Кланові інтереси у вищих ешелонах влади спотворили економічні реформи.
Економіка України опинилася в небезпеці, особливо якщо враховувати велику енергетичну залежність нашої держави. Навіть постійні зміни уряду не дають позитивних результатів, оскільки здійснюються лише локальні заходи без комплексного вирішення проблеми функціонування всього економічного механізму.
Економіка суверенної України стала заручницею недосконалої грошової політики, спотворення товарно- грошового обміну та платіжної кризи. Загальна сума дебіторсько-кредиторської заборгованості перевищує річний внутрішній валовий продукт. Її аналіз у сферах створення — виробництві, бюджетній сфері, банках — приводить до висновку, що найтяжчим є стан розрахунків у сфері виробництва, де кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську, що свідчить про те, що величезні суми коштів осіли поза межами нормального грошового обігу, а то і просто вкрадені.
Ось чому Партія національно-економічного розвитку України вважає за необхідне проголошення невідкладних дій порятунку економіки. Вони мають полягати у наступному.
Перш за все треба відмовитись від курсу жорсткого монетаризму як такого, що не тільки себе не виправдав, але й загальмував національний розвиток економіки. Незважаючи на заходи щодо стабілізації гривні, продовжується її девальвація. Монетарні методи вже не спрацьовують.
Необхідно відновити обмін товарів за гроші, виключивши натуральний обмін товарів. Це забезпечить прозорий контроль за грошовими потоками та сприятиме наповненню державної казни. Сучасна електроніка висвічує весь грошовий потік. Спостерігаються як нераціональні схеми розрахунків, так і погано прикриті махінації.
Друга проблема, яка пов’язана з управлінням грошовими потоками, полягає в стабільності банківської системи, особливо її платіжоспроможності. Наявність фінансовo нестабільних банків може призвести до ланцюгової реакції кризи банківської системи і всієї економіки. Ось чому платіжоспроможність банків є найактуальнішим питанням.
Нам треба запровадити таку національну грошово-кредитну політику, яка б стимулювала мобілізацію грошей в Україні, а також створювала необхідні умови розширення кредитування виробництва та інших сфер економіки.
Кредитна політика повинна бути зорієнтована на виробничу сферу, а ресурси Національного банку України спрямовані виключно на зростання виробництва за умов, сприятливих для комерційних банків. Слід поступово вводити кредитування населення.
Слід здійснити заходи по зміцненню вітчизняної банківської системи. Підвищити вимоги щодо економічних нормативів комерційних банків, величини їх власного капіталу, забезпечення розрахункових операцій. В першочерговому і невідкладному порядку потрібно прийняти закони з питань грошей, кредитів, банків, щодо прямої дії закону про заставу майна.
Міжнародні розрахунки з більшістю банків західних держав та банків країн СНД не забезпечені необхідними договорами, що загрожує небезпекою в будь-який момент поставити Україну на коліна.
Потрібно оптимізувати розмір міжнародних кредитних зобов’язань, поступово перевівши їх у русло міжбанківських зобов’язань. Це унеможливить лобізм і криміналізм державних чиновників, звільнить державу від боргової ями.
Одним із ключових питань є інвестиційна політика, яка включає в себе створення фонду довгострокового кредитування за рахунок як коштів бюджету, так і ресурсів Національного банку. Треба прийняти закон про захист інтересів вітчизняного інвестора, вітчизняного кредитора, вирішивши проблеми оподаткування, застави та інше.
Податкова система повинна виключати будь-які підзаконні акти, що спрямовані на додаткове оподаткування як суб’єктів господарської діяльності, так і населення.
Необхідно унеможливити втручання податкових органів у взаємовідносини банків- кредиторів з позичальниками коштів, що призводить до розриву таких відносин і припиненню кредитування.
Оголосити деприватизацію тих підприємств, які приватизовані не за гроші, з наданням певного терміну їх викупу.
Реформувати адміністративно-судову систему. Потрібна єдина судова структура. Оголосити амністію всім звинуваченим в економічних злочинах, замінивши ув’язнення матеріальним відшкодуванням заподіяних збитків їх власникам.
Надати право трудовим колективам брати на поруки зловмисників. Ці заходи знімуть з держави фінансовий тягар та сприятимуть демократизації суспільства і підвищенню ролі трудових колективів.
В умовах поширення міжнародного тероризму, підриву української державності, зародження неофашизму, шовінізму, антисемітизму посилити безпеку держави щодо захисту її інтересів, честі і здоров’я громадян. Забезпечити надійний захист екологічно небезпечних об’єктів (атомні станції, водосховища, аміакопроводи та інші).
Проблему оборонного захисту країни вирішувати шляхом удосконалення воєнної техніки та зброї. У разі скорочення чисельності військових запровадити систему щорічних військових навчань усіх громадян, які стоять на військовому обліку.
Вважати пріоритетним розвиток науки, культури, мистецтва. Підняти роль моральних стимулів меценатства, увічнення пам’яті найкращих синів і дочок української інтелігенції.
Сприяти українському книговиданню. Перевести книгодрукування та публікації ЗМІ на українську мову. Дати дитині рідну мову.
Для забезпечення гідного життєвого рівня населення відновити виробництво, повернути людей на фабрики, заводи, шахти, на поля.
Для покращання продовольчої ситуації дати певні земельні наділи всім бажаючим сім’ям навколо міст і робочих селищ.
Державне управління країною потребує значного удосконалення. Треба виробити нову філософію управління. З одного боку, забезпечити стабільність економічних реформ, взявши під захист приватну власність, з другого — захистити суспільство і кожну людину як від розгулу внутрішнього бандитизму, так і від зовнішнього втручання. Сьогодні це найнебезпечніше явище для суспільства.
В Україні діють і поширюють свою діяльність чужі сили. Ці сучасні «Буратіно» під націоналістичним прикриттям можуть перетворитись у тупу та злу силу, яка за гроші виконуватиме будь- яке замовлення сучасних «яничарів».
Заборонити неофашистські угруповання. Підвищити судову відповідальність за наклепи та шельмування в засобах масової інформації будь-якої особи в суспільстві.
Консолідація суспільства на загальнолюдських принципах — ось вихід із кризового стану України.
Збочення управління в бік абсолютизації прав регіонів небезпечно для держави. Останнім часом уже з’являються «місцеві князі», які абсолютизують владу в регіонах у міру своїх апетитів і здібностей. Держава може стати заручницею пересічних «начальників».
Меркантильні інтереси багатьох державних чиновників створили нову філософію господарювання, за якої закони держави не діють. Усе робиться через систему спритних ділків (приватизація, розподіл ринку тощо).
Для того щоб відвернути увагу суспільства від казнокрадів та різного роду ділків тіньової економіки, часто-густо створюється модель «ворога» на замовлення українських капіталістів та зарубіжних розвідувальних центрів.
В Україні росте нове покоління, правильне виховання якого має величезне значення для майбутнього держави. Діти, які народилися в умовах незалежності, пізнають світ таким, яким бачать його у житті, в підручниках, на шпальтах газет і журналів, по телебаченню, радіо, у кіно. Те, що показують дітям, неминуче тягне суспільство в майбутньому в безодню деградації.
Провадиться пропаганда насильства, бандитизму, моральної вседозволеності. Немає принципів, немає моралі. Ось чому важливо створити загальнодержавну молодіжну організацію для виховання молоді в дусі українського патріотизму.
Неприпустима як недооцінка, так і переоцінка нашого минулого. Діти повинні знати правдиву історію. Не може бути історії для західних областей України і для її східних областей. Треба виключити нав’язування фрази «західняки» та «східняки». Україна має бути єдиною і неподільною.
Культурну спадщину України оберігати як важливу державну цінність. Все більше талановитих патріотів творить культуру України. Культура, мистецтво повинні відтворювати наше сьогодення в дусі оптимізму, відданості. Відновити живий спів на сцені під живу музику. Виключити «фанеризм» як запаморочливе зілля, прийнявши відповідний закон.
Через мовну «соромливість» українці у світі не набули визнання як нація. «Раше» — це єдине про нас уявлення. Міжнародна діяльність України має бути такою, щоби поняття «українське — то найкраще» стало відомим у світі. Звичайно, це залежить від нашої економіки. Для підняття її рівня до світового треба зробити науково-технічний прорив за допомогою сучасних машин, технологій, виробів, зосередивши зусилля на пріоритетних напрямках.
Ми закликаємо всіх чесних громадян, промисловців і підприємців, молодь, робітників, селян до членства в ПНЕРУ. З Партією національно-економічного розвитку України ви будете створювати додаткові робочі місця. За підтримки ПНЕРУ тільки Промінвестбанк вклав в економіку України понад $22 млрд., що перебільшує обсяг інвестицій усіх міжнародних фінансових інститутів (Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку).
Зростання виробництва — це єдиний шлях до покращання життя людей. Власними силами ми змінимо життя на краще.
Ми сильні. Ми переможемо.
Нехай розвивається і дає щастя людям велика і незалежна Україна.
