В Умані розповсюджувалися листівки антисемітського змісту, в яких, по суті, заклики до міжнаціональних зіткнень видно неозброєним оком. При цьому в злочинний текст «вплетено» ім'я Марчука. Всі звернення до СБУ та МВС, які самі повинні були б негайно відреагувати i виявити тих, хто в публічній формі, зокрема через телеефір, тиражує антисемітські заклики, залишилися без відповіді.
На думку Євгена Марчука, «з цього епізоду почався розвиток геббельсівських технологій», використаних перед війною, коли на територію СРСР, у тому числі в Україну, закидалися різні групи, метою яких було через квазігазети, дезорієнтацію аж до підміни вивісок та дорожніх знаків посіяти паніку й розгубленість серед населення...
Прийоми спецструктур, якими влада підміняє чесну політичну боротьбу, проявляються щодня. Практично всі опозиційні кандидати вже неодноразово стикалися з «прийомами дезорієнтації», коли у відвідуваному ними місті з'являлося безліч оголошень про зустріч — із зазначенням різного часу й різних місць... З цієї ж сфери розповсюдження фальшивих листів від кандидата Марчука, фальшивих листівок із «факсимільними» приписками, фальшивих тиражів газет — «Сільські вісті» найбільш яскравий приклад, бо не може навіть виникати запитання: хто здатний мати такі колосальні кошти й організаційні повноваження, щоб вилучити 700-тисячний тираж, замінити його підробленим 700-тисячним тиражем і розповсюдити через пошту з метою дезорієнтації населення. «Це — не політика. Це навіть не просто провокація. Це й не елементарна маніпуляція суспільною свідомістю. Це спецоперація», — заявив Євген Марчук. Саме такі операції, знову підкреслив він, проводилися гітлерівцями напередодні війни, i такі ж операції використовувалися в переддень переворотів в Анголі, Нікарагуа, щоб в умовах масової дезорієнтації народу творити «чорні справи».
З цієї ж серії тих же злочинних «технологій»: 10-мільйонний тираж від імені правозахисної організації «Ми» «викриває» членів «канівської четвірки», в той час як насправді це одна з найпослідовніших і найбезстрашніших організацій у боротьбі з режимом Кучми.
Хто може дозволити собі «розкіш» такої дорогої, але безкарної «боротьби», побудованої на брудних фальсифікаціях і безпрецедентній брехні?..
Листівка Марчука, де «всього-на-всього» приписано «його» почерком кілька перекручених рядків, — це не аматорство. «Це робить професіонал із правоохоронної системи», — вважає Євген Марчук.
Продовженням цих брудних технологій можна вважати, на його думку, телеповідомлення з посиланням на СБУ про масові безладдя, що ніби готуються в Києві — iз вказівкою на певні «сили, причетні до передвиборних штабів членів так званої «канівської четвірки». «В силових структур досить сил у разі отримання випереджальної інформації заблокувати будь-які провокації, не втягуючи в цей процес усіх людей, — оцінює Євген Марчук ситуацію, як професіонал, — інакше силові відомства розписуються в тому, що не можуть узяти під контроль ніяку небезпечну ситуацію». Але ж мета не в цьому, вона очевидна: посилити «гіпертонію соціально- психологічного напруження в суспільстві». Й це свідчення того, що не лише плануються, але й реалізовуються «спецзаходи по боротьбі з опонентами». І, вважає Євген Марчук, за своїми наслідками вони завдають колосальної шкоди політичній ситуації й громадському спокою в суспільстві, що апрі орі одне з головних завдань влади. «Громадська стабільність — та цінність, що повинна забезпечуватися всіма державними інститутами», — стверджує Євген Марчук. Але, мабуть, щоб відтінити героїчні зусилля нашого головного «миротворця», влада готова ввести країну в потрясіння. «Я не здивуюся, — зауважує Євген Марчук, — якщо ми, наприклад, почуємо, що в Україні зникла. велика кількість вибухівки, її почнуть наполегливо шукати, потім десь щось вибухне...» «Психоз» у країні буде швидко розганятися... Для чого? Євген Марчук не вважає винятком і те, що «найближчими днями можна чекати якихось кроків, які заблокують одного чи й усіх членів «четвірки» — з тою самою метою: нагнати страху в суспільстві і зірвати вибори...
Євген Марчук ще раз підкреслює: це вже не політична боротьба. Відомі й ініціатори, і розробники (нова група з Москви), і фірми, і субпідрядники, і виконавці цих ідей внесення перенапруження в українське суспільство. І заходи до цих іноземців, які зірвуть свій куш і поїдуть, нітрохи не переймаючись результатами своєї праці у чужій для них країні, все одно будуть вжиті. Оскільки їх діяння придатні для кваліфікації — з точки зору Кримiнального кодексу. Не уникнути розрахунку і тим, хто привіз «найманців» і координував їх роботу.
До речі, центр Києва у «бермудах» Кабмін — ВР — адміністрація Президента був у вівторок підтвердженням того, що «психоз» іде за планом. Під кожним деревом, ніби під час грибного сезону, повиростали червоні берети і кучкувались міліцейські кашкети. Цугом рухались автобуси і криті вантажівки з Нацгвардією. На один квадратний метр «людей в штатському», які старанно вдавали з себе «простих українських громадян», що «вийшли подихати повітрям», припадало приблизно стільки ж, як і перехожих. Запитання кореспондента «Дня» до одного «штатського» у районі Банкової: «Скажіть, в яку гру сьогодні грають ваші керівники, кого чекаємо, кого ловимо?» — залишилося без відповіді, незважаючи на обіцянку за чесну відповідь поклопотатися про пом'якшення покарання, коли «наші прийдуть». Із посмішкою він відповів, що нічого не трапилося, просто сьогодні «футбольний день». Запитання «А що, матч відбудеться тепер на Банковій?» остаточно розвеселило «штатського» і його колегу «військового»... Побалакали...
А на прес-конференції, коли запитання про те, чим може в цій ситуації допомогти Західна Європа, задав англійською іноземний журналіст, і цією ж мовою йому почав відповідати Євген Марчук, дуже хотілося, щоб поряд стояв телевізор з незабутнім виходом Кучми в «Епіцентрі», з його неповторною суржиковою мовою та унікальною здатністю викликати жаль і сором щодо великої, так би мовити, європейської країни...
Проте це деталь. А по суті, преса запитаннями поверталася до ситуації у «канівськiй четвірці». Євген Марчук ще раз підкреслив, що «не треба непритомніти» від того, що відбувається в її «лівому» фрагменті. За кожним кандидатом стоїть його партія або блок підтримки. Але на сьогодні «формула» «четвірки» є в політичній угоді від 14 жовтня. Водночас кор. «Дня» цікавило: чи не нагадує Євгенові Марчуку ситуація у лівих спікеріаду №2 — один настирливо думає: ще трохи натиснути, і буду я, інший розраховує — зараз він «провалиться», і моя карта вискочить... Євген Марчук відповів цілком по-союзницьки делікатно, визначивши, що загалом і правий спектр «перенапружений» і «роздроблений» не менше, ніж лівий... Хоча, зрозуміло, в результаті проходить реалізація «російської біполярної» схеми. Вона складна для реалізації, та «треба дивитися тверезо, арсенал введено в дію чималий». Чому вся державна машина — пропагандистська, інформаційна — всю агресію спрямувала не проти тієї «червоної загрози», а проти «канівської четвірки»? Адже зрозуміло, вважає Євген Марчук, що в Україні комуніста не оберуть ніколи. І зрозуміло, що, розчищаючи таким чином дорогу Петрові Миколайовичу до фіналу, Кучма виконує своє завдання. Тому в комуністів сьогодні є велика проблема... Але просвітлення у їхнього електорату проходить сьогодні дуже швидко. «Ми допоможемо їм у цьому — зрозуміти, що насправді відбувається сьогодні в лівому секторі», — сказав Євген Марчук.
Запитання кор. «Дня»: а яке зло є все-таки меншим, якщо, використовуючи весь брудний, злочинний арсенал і всю потужність державної машини, Банковій за допомогою КПУ вдасться реалізувати свій «біполярний сценарій», — викликало однозначну відповідь: «Міра зла не змінює його істинної сутності. Так що це не той випадок, коли з двох зол вибирають менше. Я впевнений, що обидва зла необхідно усунути».
