Пільговий режим для підприємств із іноземними інвестиціями
в Україні призвів до значних втрат бюджету, а масштаби цього явища набули
загрозливого для економічної безпеки держави характеру. Засідання РНБОУ,
що відбулося в четвер з цього приводу, судячи з сили тиску лобістських
груп напередодні та з резонансу після, зачепило значний «нервовий вузол»
фінансових інтересів. Проте той факт, що Президент пішов на такий крок
(причому засідання Ради проводилося в присутності ЗМІ), вселяє надію на
те, що цю проблему, котра має давню передісторію, буде зрушено з місця.
Сьогодні Україна гостро потребує інвестицій. У той же час, як відрізнити
«чисту» інвестицію, що працює на національні інтереси, від псевдоінвестиції
«через офшор», що дестабілізує український ринок? Якими повинні бути законодавчі
й адміністративні бар'єри, через які «пройдуть» проекти, спрямовані на
зростання виробництва, створення робочих місць і «розкрутку» українських
торгових марок, а торгово-посередницькі схеми в інвеступаковці було б «відсіяно»?
Як досягти балансу між потребою в інвестиціях і необхідністю наповнити
бюджет? Про це — в коментарі секретаря РНБОУ Євгена МАРЧУКА.
На ринку нафтопродуктів почали формуватися монопольні
структури, які практично підгорнули під себе більше ніж половину цього
ринку. Наприклад, за даними за дві перші декади січня, декілька структур
володіють майже 85% ринку дизельного палива, близько 60% бензину. Спільні
підприємства з іноземними інвестиціями перевернули з ніг на голову законодавчі
норми, які передбачають захист іноземної інвестиції.
Таким чином, питання про вдосконалення державного регулювання
діяльності підприємств з іноземними інвестиціями може вирішуватись тільки
на основі раціонального балансу інтересів держави і інвестора.
Адже йдеться не про доцільність чи недоцільність іноземних
інвестицій в економіку України, а про різні форми економічної мімікрії
підприємств з іноземними інвестиціями до недосконалостей в законодавстві
і в системі державного контролю щодо їх економічної діяльності.
На практиці ці норми використовуються для захисту окремих
нечисленних підприємств з іноземними інвестиціями. Ситуація доведена до
абсурду, бо інвестиції у них становлять до $50, і часто зроблені у вигляді
телефонних апаратів або факсів. А обороти цих фірм на ринку нафтопродуктів
сягають сотень мільйонів гривень.
Окрім того, що ці підприємства мають пільги за іноземні
інвестиції, вони ще й спеціально зареєструвалися в селах, які мають статус
радіаційно забруднених територій, що дає додаткові пільги. Отака фірма
як «Бізон» зареєстрована в селі під Шосткою (Сумська область), а таке СП
як «Торг Імекс» — у селищі Маневичі на Волині. Ці юридичні адреси ще не
означають, що ці фірми там працюють. У цих населених пунктах фактично немає
їхніх представників. Таким чином вони лише отримують подвійну страховку,
щоб утримати свої пільги — звільнення від ПДВ, акцизу, митних зборів.
Завдяки таким пільгам ці фірми стали монополістами на внутрішньому
ринку з продажу нафтопродуктів та деяких інших товарів, зокрема м'ясопродуктів,
птиці, кондитерських виробів. Вони практично усунули конкурентів. А вітчизняне
птахівництво навіть знищили. Ввезення в Україну так званих стегенець заблокувало
можливість реалізації цієї продукції вітчизняного виробництва на внутрішньому
ринку.
Отже, надання пільг підприємствам з іноземною інвестицією
дало поштовх не тільки процесу монополізації внутрішнього ринку, знищення
конкурентного середовища, а й навіть призвело до серйозного викривлення
самих правових норм щодо захисту іноземних інвестицій. Не за горами весняні
польові роботи, коли питання постачання пального в Україну дуже загострюється,
враховуючи ще й проблему ціноутворення (ми знаємо з досвіду минулого року,
які через усе це створилися труднощі внаслідок прорахунків у державному
регулюванні), й попереднє тестування цієї проблеми разом з вищенаведеними
міркуваннями змусило поставити на порядок денний Ради національної безпеки
і оборони це питання.
Чому саме цей орган мусить займатися зазначеною проблемою?
Адже вона стосується законодавчої, виконавчої та судової влади, Конституційного
суду. Генеральний прокурор торік звертався до Верховного суду з проханням
прокоментувати деякі норми чинного законодавства, щоб було зрозуміло, де
починається й де закінчується правове поле. Це було викликано зокрема й
тим, що спроби обмежити можливості спільних підприємств обходити закон
з боку прокуратури та арбітражних судів були оскаржені цими структурами
в судах загальної юрисдикції і вони прийняли рішення на їхню користь. Формально
їхні висновки правильні. Питання в тому, чи всі обставини при цьому були
враховані. Наприклад, рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова
(червень 1998 року) стосовно дочірнього підприємства «Актив» товариства
з обмеженою відповідальністю «АРІ» призвело до того, що ця структура, яка
займалася головним чином постачанням нафтопродуктів, не сплатила за час
з серпня 1998 року 480 млн. грн. мита, 168 млн. грн. акцизів, 678 млн.
грн. ПДВ, близько 75 млн. грн. митних зборів, а загалом на основі цього
рішення не сплачено до бюджету 1 млрд. 401 мільйон гривень. Товариство
з обмеженою відповідальністю «Лютня» не сплатило 855,7 млн. грн., фірма
«Бізон» — 146,5 млн. грн., фірма «Фіаніт» — 186 млн. грн., її дочірнє підприємство
«Віктор» — 146 млн. грн., «Олімпік» — 162 млн. грн.
Численні фірми, які користуються переліченими пільгами,
насправді є дочірніми підприємствами двох-трьох фірм, таких як «Буртекс»
і «АРІ», вони розмножилися й діють майже в усій Україні. Київський районний
суд міста Харкова за позовом фірми «Лютня» ухвалив рішення, в результаті
якого бюджет недоотримав 855 млн. грн. 28 таких рішень судів першої інстанції
призвели до того, що держава недоотримала 3 мільярди 43 мільйони 837,5
тисячі грн. Свідком цього юридичного казусу була вся країна. Але ж законодавство
передбачає захист вкладеної іноземної інвестиції, який головним чином має
забезпечувати безперешкодне отримання та вивезення прибутку, а в даному
випадку сталося зовсім інше. Бо інвестиції таких фірм — це, в основному,
малоцінне обладнання, що використовувалося на власні потреби й не сприяло
створенню нових робочих місць.
До цієї ситуації причетна й Верховна Рада, яка кожного
разу, коли з ініціативи Кабміну, прокуратури та навіть Президента, піднімалося
таке питання (а вона поверталася до цього декілька разів), ухвалювала не
найліпше рішення.
Адже «пільгові» структури, маючи величезні кошти, створили
в парламенті своє лобі, й кожного разу слухання в парламенті завершувалося
не в інтересах держави, а навпаки, ще більше міцніли їхні позиції. Хоча
ніхто із цих фірм не вкладав гроші у виробництво, в інфраструктуру, всі
вони практично займалися торгово-посередницькою діяльністю. Але парламентське
лобі й нині не відмовляється від своїх намірів.
У той же час справжні великі інвестори, що працюють на
українському ринку, жодних пільг не просять. На зустрічі з Президентом,
що відбулась у листопаді минулого року після його інавгурації, найбільші
інвестори, що працюють в Україні: Кока-Кола, Моторола, Джон Дір, Сітібанк
та інші (всього 27) просили надати їм саме рівні умови з нашими вітчизняними
суб'єктами господарювання. До того ж європейське законодавство майже не
знає якихось пільг чи привілеїв для інвесторів. Це в Україні створено таку
унікальну ситуацію. Ідея була хороша — максимально сприятливі умови для
приходу інвесторів. Але як наслідок створено серйозні проблеми, в тому
числі й для іноземних інвесторів. Наприклад, деякі іноземні фірми, які
хотіли б продавати в Україні нафтопродукти, зокрема й російські, відмовляються
входити на наш ринок через те, що у зв'язку з діяльністю «пільговиків»
(які можуть маніпулювати цінами на свій розсуд) апріорі будуть на ньому
неконкурентоспроможними. Парадокс у тому, що закон, який має захищати іноземних
інвесторів, які хотіли б працювати на нашому ринку пального, насправді
не дозволяє їм це зробити, бо тут діють три монстри, які монопольно, користуючись
пільговим режимом, заволоділи ринком.
Отже, питання пільг стосується й судової влади (вчора вiдбувся
пленум Верховного суду України з цього питання). І Верховна Рада не повинна
стояти осторонь від розв'язання цих проблем, і виконавча влада, зокрема
державні адміністрації на місцях, які реєструють такі фірми. Адже дуже
легко пересвідчитися, що фірма (зареєстрована в селі біля Шостки з оборотом
в декілька сотень мільйонів доларів) майже монопольно займається поставками
пального, але не має в цьому населеному пункті ані контори, ані будь-якої
структури, й тому не є легітимною. Як кажуть, державні органи тут прогавили.
Я вже не кажу про такі відомства, як митниця, які мають постійний моніторинг
всього імпорту та акцизів. Митниця піднімала це питання, але досі — безрезультатно.
Якщо питома вага імпорту підакцизних товарів у загальних обсягах імпорту
спільних підприємств 1999 року була 59%, а питома вага імпорту СП у загальних
обсягах імпорту — 52%, то цього року тільки за дві декади питома вага імпорту
підакцизних товарів СП, що користуються пільгами, у загальних обсягах імпорту
підакцизних товарів — 64%. Це свідчить про монопольне становище на ринку
цих структур. Тільки за перші 20 днів цього року, на які припадали ще й
чималі різдвяні канікули, вони не сплатили до бюджету 22 млн. грн. завдяки
пільгам. При завезенні етилового спирту — 237 млн. грн., масла вершкового
та інших масел — 5 млн. грн. Отже, проблема інтегральна, комплексна, якою
належить займатися всім гілкам влади.
Маючи великі гроші й доступ до засобів масової інформації,
політиків, ці структури створили відповідне лобі не лише в парламенті.
Вони вхожі й до уряду. Приміром, на засіданні РНБО міністр економіки Тигипко
заявив, що вони натякають на можливість ускладнення ситуації напередодні
весняних польових робіт. Тобто держава нині практично опинилася в пастці,
дозволивши двом-трьом монополістам у сфері нафтопродуктів зміцніти настільки,
що тепер вони можуть шантажувати уряд призупиненням поставок, що викличе
відповідні труднощі для сільгосппідприємств. Вони навіть чинять політичний
тиск на керівництво держави. Отже, недосконале законодавство призвело і
до політичних наслідків. Зрозуміло, що всі ці негативи слід нейтралізувати.
Для того ми й провели в четвер засідання Ради національної безпеки і оборони.
Ми будемо створювати найкращі умови для реальних інвесторів, які йдуть
з інвестиціями в Україну, й пильнуватимемо, щоб вони не страждали від дій
монополістів. А монополію на перелічених і всіх інших ринках будемо руйнувати.
Для протидії недобросовісному використанню пільгового режиму,
який загрожує монополізацією ринку в окремих сферах, або призводить до
надходження на внутрішній ринок неякісних виробів, завдає шкоди навколишньому
природному середовищу доцільно задіяти важелі антимонопольного та екологічного
законодавства, системи контролю якості тощо. Зрозуміло, що ці заходи носять
тактичний характер. Водночас необхідно планувати заходи стратегії, яка
б базувалась на балансі інтересів держави і потенційних інвесторів. У зв'язку
з цим необхідно у найближчий час розробити основи національної політики
України в інвестиційній сфері, розрахованої на перспективу. В її рамках
визначити основні державні пріоритети у сфері інвестування, методи і засоби
впливу на інвестиційні процеси та управління інвестиціями, інформаційні
й банківські інструменти сприяння інвестиціям, систему страхування інвестиційних
ризиків тощо; терміново опрацювати та запровадити економічні регулятори
щодо обмеження ввозу товарів, виробництво яких існує або може бути доволі
швидко налагоджено в Україні і одночасно стимулювати ввезення товарів критичного
імпорту, високотехнологічної та наукоємної продукції; посилити обмеження
на експорт непереробленої сировини; запровадити систему пільг для вітчизняних
і іноземних інвесторів, націлених на розвиток вітчизняного наукоємного
конкурентоспроможного промислового виробництва (стратегічних інвесторів),
надавши їм певні пільги щодо експорту такої продукції.
Дійсним іноземним інвесторам, які чесно і серйозно працюють
в Україні і мають наміри працювати й далі, немає чого хвилюватися. Розгляд
і розв'язання цього питання на РНБО покращать їх справи, особливо на ринках,
про які згадувалось вище. Спекуляції, які можуть бути навколо цього, а
саме: твердження, що розпочинається наступ на інвестиції, це ні що інше,
як захисні технології кількох «пільгових» фірм. Бо право на пільги для
підприємств з іноземними інвестиціями, що є дійсно благородним задумом,
ці фірми перетворили на знущання над законом і бюджетом України. В результаті
держава втратила від ненадходження до бюджету близько 10 млрд. грн. І можна
багато говорити про те, чи зроблено це за законом, чи ні, але є факттом:
на деяких внутрішніх ринках створено жорстоку конкуренцію, державі завдано
величезних збитків, її поставлено у залежність від кількох монопольних
структур на ринку нафтопродуктів, що стали фактором, з яким треба хоча
б тимчасово, але рахуватися. Та далі так бути не може. Президент дав вказівку
правоохоронним органам розібратися з усіма фігурами, що стоять за цими
фірмами. Отже, вивчення цього питання не закінчено...
Пiдготував Вiталiй КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
