Із протестами проти полiтики лідера партії свободи Йорга
Хайдера на вулиці вийшли тисячі мешканців Відня. За даними Рейтер, біля
штаб-квартири цієї партії зібралося близько 15 тисяч осіб із слоганами
на тему «Ні — коаліції з расизмом». Отже, Хайдер і його партнер по коаліції
голова Австрійської народної партії Вольфганг Шюссель стали причиною й
внутрішнього скандалу в країні, й міжнародної критики. Члени Європейського
Союзу продовжують словесний напад на АПС, погрожуючи політично ізолювати
Австрію, якщо правопопулістська партія ввійде до уряду. Ізраїль уже заявив
про намір відіслати свого посла з Відня, а Сполучені Штати кажуть про перегляд
відносин з австрійською державою.
Наскільки швидко вдасться загасити вогонь скандалу, багато
в чому залежить від президента Австрії Томаса Клестіля. Саме його підпис
вирішить затвердження чи незатвердження нового складу уряду. Тижневик «Шпігель»
вважає, що Клестіль у жодному разі не бажає успіху правопопуліста Хайдера.
Для цього в голови держави є вагомі причини — він не хоче допустити свого
роду міжнародної ізоляції Австрії. Ця країна вже пережила щось подібне
за часів президентства 1986 – 1992 років Курта Вальдгайма, який намагався
приховати свою причетність до звірств, скоєних нацистами під час Другої
світової війни. З другого боку, Клестіль не може тривалий час перешкоджати
рішенню парламентської більшості. Хоча й заявив, що коаліцію між партією
свободи й народною партією не вітає.
Поки Європа зважує, яку небезпеку становить для неї Хайдер
і як з ним найкраще боротися, австрійці подекуди мають іншу точку зору.
Газета «Вашингтон Пост» пише, що багатьох жителів Австрії дуже дивує реакція
Євросоюзу на створення коаліції. Вони наводять такі аргументи: Італію 1994
року за наявність в уряді сепаратистської Північної Ліги й Національного
альянсу, спадкоємця фашистського альянсу Муссоліні, покарано не було. Нічого
не сталося й із Францією 1981 року, коли соціалісти на чолі із Франсуа
Міттераном об'єднались із комуністами, чий лідер Жорж Марше ніколи не засуджував
засилля терору за часів Сталіна. Батьки скандалу, Хайдер і Шюссель, тим
часом продовжують пручатися навалі критиці. Але про поточні урядові справи
вони не забувають: для затвердження Клестілем ними вже повністю підготовлено
список міністрів. А президент склав «Декларацію про основні цінності європейської
демократії». Обидва політики погодились її підписати. Їм це не важко.
КОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР
Хайдер і Шюссель підписали зобов'язання, що їхні партії
не претендуватимуть на пости в новому уряді. Схоже, критика Заходу досягла
своєї мети.
