Потрібно враховувати контекст заяви Ширака. Його слова — це наша відповідь на заяву міністра оборони США Дональда Рамсфельда, що викликала широкий резонанс у Франції та в Європі загалом. У Парижі дуже болісно сприйняли, по-перше, «лист вісьмох», а також заяву так званої «Вільнюської групи». Особливо болісну реакцію у Франції викликала позиція Польщі. З Варшавою у нас давні відносини, Франція — перший іноземний інвестор у польську економіку, тому позиція Польщі, хоч і прогнозована, вельми засмутила наших керівників.
Ширак просто хотів озвучити думку багатьох, і не тільки французів, про те, що не дуже доречно втручатися до сімейних суперечок, коли ти ще не член сім’ї. Крім заяви французького президента була заява нашого міністра оборони, зроблена на засіданні глав оборонних відомств Франції, Німеччини і Польщі. Позицію Ширака спростила іноземна преса. Не потрiбно буквально сприймати сказане ним слово «промовчати». По-французьки це був прекрасний зворот, але його не потрiбно інтерпретувати як заперечення права так званої «нової Європи» на власну думку. Проте існують певні правила, коли треба узгоджувати позицію.
Стосовно ставлення Франції до розширення Євросоюзу загалом, потрібно розділити офіційну політику і громадську думку. Населення ЄС, на жаль, сприймає європейські процеси як щось абстрактне, дуже віддалене. Нині насправді дуже важливий момент, засідає так званий Європейський Конвент, що розглядає перетворення інститутів ЄС. На жаль, це не викликає особливого резонансу в Європі загалом й у Франції зокрема, хоч Конвент прийматиме доленосні рішення.
Офіційно ніхто не може виступати проти розширення Європейського Союзу, адже йдеться про возз’єднання Європи. Інша річ, що коли йдеться про гроші, виникають різні інтереси. На превеликий жаль, впродовж останніх місяців, й особливо перед самітом у Копенгагені, питання розширення ЄС зводилося виключно до грошей. Думаю, не тільки у Франції, але й у всій старій Європі розширення викликає певний страх. Усі бояться за своє благополуччя, всі розуміють, що країни, які приєднаються до ЄС, значно бідніші, і звичайно, нам доведеться платити. Францію особливо хвилює політика підтримки сільського господарства. Половина бюджету Європейського Союзу йде на фінансування АПК, і Франція отримує левову частку цих грошей. Для нашої країни дуже важливо не переглядати розподіл сільськогосподарських субсидій. Франція і Німеччина домовилися не робити цього до 2006 року. Але деякі країни, що отримували раніше субсидії, такі, як Іспанія, Греція, можуть їх втратити. Субсидії тепер будуть спрямовані в менш благополучні регіони. Населення ЄС насамперед звертає увагу саме на це, а не на філософські питання об’єднання Європи.
