МАГАТЕ навмисне викривила дані про наслідки Чорнобильської катастрофи. Із такою сенсаційною заявою виступила вчора член Європарламенту від Партії зелених Німеччини Ребекка Хармс. Нагадаємо, що торік під час конференції у Відні експерти ООН, ВООЗ і МАГАТЕ дійшли висновку, що відомості про шкоду від Чорнобильської аварії були завищені. Так, ці організації встановили, що жертвами Чорнобильської катастрофи стали чотири тисячі осіб, ще 100—200 тисяч по праву можуть називатися «потерпілими». В Україні до того часу оперували іншими даними: статус потерпілого в нас мають 2,5 мільйона осіб, а аварія на ЧАЕС вважається причиною смерті 60 тисяч. Пані Хармс в інтерв’ю «Дню» розповіла, що відразу не повірила оприлюдненому звіту, а тому звернулася до двох британських вчених Йєна Фейрлі і Девіда Самнера підготувати «Інший звіт про Чорнобиль». У ньому, зокрема, йдеться про те, що МАГАТЕ провела аналіз наслідків катастрофи лише для України, Білорусі та Росії, хоча багато шкідливих речовин «осіло» по всій Європі. Ця різниця призвела до того, що прогнозована кількість смертей від раку, яку назвала МАГАТЕ, збільшується в 7—15 разів — із 4 тисяч до 30—60 тисяч. У повному обсязі звіт буде оприлюднено під час міжнародної конференції «Чорнобиль +20: нагадування на майбутнє», яка відбудеться в Києві 23—25 квітня. Не виключено, що до того часу з’явиться і реакція з боку тих організацій, які звинуватила німецький політик у маніпуляціях. Ребекка Хармс погодилася поділитися з «Днем» своїм баченням ситуації щодо чорнобильської проблематики.
— Ви представляєте в Києві альтернативний звіт щодо наслідків Чорнобильської катастрофи. Чим він відрізняється від попереднього, підготовленого Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ) та Всесвітньою організацією з охорони здоров’я (ВООЗ)?
— Цей звіт підготовлено за моїм дорученням. Я просто не повірила тим даним, які оприлюднило МАГАТЕ. Британські науковці, які й взялися за цю роботу, діяли за двома напрямками. По-перше, вони здійснили нову оцінку даних щодо загальної кількості радіоактивних речовин, які випали після аварії в Чорнобилі на територію Європи. Практично наново вони дослідили, як ці речовини розподілилися над європейськими країнами. По-друге, після цього науковці зробили свої висновки щодо можливих смертельних випадків. У результаті експерті дійшли висновку, що дані по смертях набагато вищі, аніж ті, про які повідомили МАГАТЕ і ВООЗ. Це мене взагалі не здивувало, бо навіть у період підготовки остаточного звіту МАГАТЕ були помітні певні маніпуляції з цифрами. Наприклад, МАГАТЕ навело максимальну кількість можливих смертельних випадків у 4000, а ВООЗ — понад 9000. Чому в підсумковому документі містилася менша цифра? За підрахунками ж британських фахівців, ця цифри коливаються між 30 і 60 тисячами смертей. Причому ми повністю опираємося на офіційні джерела: звіти урядових комісій, звіти різних інституцій ООН. Ми свідомо не брали альтернативних досліджень, а спиралися лише на офіційні дослідження для того, щоб, так би мовити, вести дискусію з МАГАТЕ на однаковому рівні.
— Із чим пов’язана така різниця? Який інтерес переслідувала МАГАТЕ, викривлюючи, як ви вважаєте, інформацію?
— Я мала відчуття глибокого задоволення, коли минулого тижня в журналі «Нью Саєнтист» прочитала статтю, в якій зазначено, що дані МАГАТЕ по наслідках аварії на ЧАЕС носили насамперед політичний характер. Я вважаю, що інтерес МАГАТЕ полягав насамперед у тому, аби наслідки катастрофи в Чорнобилі применшити, аби використання атомної електроенергії не виглядало таким небезпечним.
У мене склалося враження, що МАГАТЕ намагається просто закриту книгу, яка пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, для того, щоб про неї забули. МАГАТЕ прагне, аби техніка для вироблення ядерної енергії, навпаки, поширювалася по всьому світу. I тому для них неприємна правда про Чорнобиль — просто шкідлива.
— Чому спостерігачі повинні довіряти вам? Адже вас так само можуть звинуватити в заангажованості, оскільки ви представляєте Партію зелених Німеччини...
— Я не писала цього звіту. Його готували експерти. Я жодної цифри в ньому не змінила на відміну від тих, хто готував звіт в МАГАТЕ. Я б порекомендувала прочитати цей документ. Його можна буде прочитати невдовзі в інтернеті (www.chernobylreport.org). Ми не заявляємо про те, що наш звіт — це істина в останній інстанції. Але ми б хотіли, аби МАГАТЕ все- таки визнало, що воно опублікувало неправильні дані, скоригувавши їх відповідним чином. Я вважаю, що через 20 років після Чорнобильської катастрофи вже давно було необхідно проаналізувати увесь масив інформації щодо цієї проблематики. Iснують тисячі робіт. Звісно, сигнал має надійти з найвищого рівня. Тому гадаю, що було б важливо, аби цю роботу спільно здійснили Єврокомісія і уряди України, Росії та Білорусі. Ми, зокрема, не змогли опрацювати джерел українською та російською мовами. А таких дуже багато. Тому зараз треба дати дійсно науково обґрунтовані висновки щодо всього масиву даних. МАГАТЕ хотіло б закрити чорнобильське питання взагалі. Ми, навпаки, вважаємо, що зараз саме треба розпочати роботу для того, щоб справді осмислити наслідки катастрофи.
— Невдовзі виповнюється 20-та річниця Чорнобильської катастрофи. Які уроки світ виніс із цієї трагедії?
— Головний урок полягає в тому, що масштаби негативних наслідків аварій на атомних електростанціях не можливо передбачити. Вони виходять за межі того, що може уявити людина. Це стосується не лише прогнозів щодо можливих летальних випадків. Також тут йдеться про повсякденне життя: люди втрачають свiй рідний край, втрачають майно, втрачають історію... У 1988 році під час перебування в Києві я познайомилася з одною жінкою, яка розповіла, що якщо до 1986 року люди розподіляли життя на довоєнне й повоєнне, то після аварії почали новий відлік: до Чорнобильської трагедії і після неї. Ця катастрофа показала слабкість навіть найсильніших держав перед ядерною загрозою. Вони виявляються неспроможними вирішити проблеми самотужки. Власне, колапс Радянського Союзу був частково пов’язаний із аварією на ЧАЕС. Не в останню чергу складна економічна ситуація в Україні пов’язана з тим фінансовим тягарем, який лежить на вас унаслідок цієї катастрофи. Це ж стосується і Білорусі. Обидві країни без міжнародної підтримки не змогли б вирішити свої труднощі в багатьох галузях. Це — застереження для тих країн, які хочуть і в подальшому будувати нові атомні електростанції. Хоча, я впевнена, що аварія, подібна до тієї, що сталася в Чорнобилі, може статися в будь- який момент...
— Багато країн світу визначили питання енергетики в цьому році пріоритетними. В Європі енергетична дискусія була спричинена недавньою «газовою війною» між Києвом і Москвою. Чимало експертів висловлюють думку, що саме атомна енергія може убезпечити Україну від проявів такого тиску. Якою є ваша думка з цього приводу? I якою могла б бути співпраця України і ЄС в енергетичній сфері взагалі?
— Енергетична складова, на мою думку, має стати дуже важливою в новій політиці сусідства, яку впроваджує віднедавна ЄС у своїх відносинах із Україною. Я вважаю, що Євросоюз не повинен залишити Україну наодинці з енергетичними проблемами. Брюссель більше не може розглядати Україну лише в іпостасі держави-транзитера енергоносіїв. Дві сторони мають визначити загальні рамки співпраці. Після цього Україна має провести аудит використання енергетики, аби встановити її реально необхідний обсяг. На сьогодні в Європі, спираючись на сучасні технології, можна вже заощадити від 30 до 50% енергії. Для цього існують відповідні програми, які, на жаль, останніми роками не реалізовувалися. В Україні поки що забагато енергії використовується необдумано, практично марно. Сьогодні ваша країна споруджує багато нових будинків, нових підприємств, тому вам у першу чергу треба намагатися їх обладнувати найсучаснішими технологіями у сфері енергозбереження. Обсяг імпортованого газу з Росії міг би бути меншим, якби його використання в Україні було ефективнішим. Те ж саме стосується використання електроенергії, яку виробляють атомні станції. У ЄС дискусії в основному точаться навколо того, яким чином із використанням меншої кількості сировини виробляти більше продукції. Тому головне завдання енергетичної політики полягає саме в ефективності використання енергії. Альтернативні джерела енергії (сонячна, вітрова, біомас тощо) є другою опорою енергополітики. Не можна сказати, що вони є задорогими. Вони є дорогими лише на стадії розробки, однак потім вони можуть зробити безпечнішим наше життя. Отож, існує два основі сценарії, спрямовані на зменшення енергозалежності від традиційних джерел енергії і на уникнення шкоди, яку завдаємо довкіллю. Перше — підвищення енергетичної ефективності, друге — залучення альтернативних джерел енергії. Йдеться про досить складний і тривалий процес, однак він принесе дуже позитивні результати.
— Хто, на вашу думку, несе відповідальність за те, що спорудження нового саркофагу в Чорнобилі досі не розпочалося, хоча мова йде про це вже понад п’ять років? Західні країни також взяли на себе зобов’язання з фінансування цього проекту...
— Наскільки мені відомо, в рамках так званого Міжнародного фонду «Укриття» вже виділені великі суми грошей. I значна частка надійшла саме від ЄС. Проблема полягає в тому, що досі не створено належних технічних передумов для спорудження нового об’єкту: йдеться про ті потужності, про інфраструктуру, яку потрібно спочатку підготувати (проміжні, кінцеві склади, установки із утилізації радіоактивних матеріалів тощо). На підготовчі роботи вже виділено мільйони, але поки що жодного об’єкту не споруджено. Поки ці передумови не створені, не можна вести мову про спорудження самого «Укриття». Сьогодні складно сказати, коли всі питання будуть урегульовані. Нині ця ситуація практично зайшла в глухий кут. Тому ставити питання про те, хто винуватий, а хто правий, не можна, поки не буде забезпечено необхідних передумов.
— Деякі українські політики висловлюють пропозиції перетворити Чорнобиль у своєрідний туристичний центр. Як ви ставитеся до такої ідеї?
— За дивним збігом обставин, під час перельоту до Києва я читала журнал, у якому саме йшлося про можливий «екологічний тур» до Чорнобиля. Я двічі була там, але здійснювала свої поїздки відповідно до своїх професійних обов’язків. Радіоактивні залишки все ще залишаються в Чорнобилі. Якщо хтось хоче помилуватися гарною природою, то мав би відвідати інше місце... Це було б і краще, і безпечніше. Мені здається, що їхати до Чорнобиля можна лише в тому випадку, якщо є серйозні причини. Я ще можу зрозуміти дискусії щодо використання атомної енергетики, однак мені не зовсім зрозумілі пропозиції про перетворення небезпечного регіону в туристичну місцевість.
