Надзвичайно цікава історія популяції дельфінів в Чорному та Азовському морях. Зараз вона підірвана надмірним промислом, що продовжувався до 1983 року. Загалом заборона полювання на дельфінів в Чорному морі вперше встановлена Радянським Союзом в 1966 році. Згодом від добування цих звірів відмовились Болгарія і Румунія. Однак промисел дельфінів Туреччиною тривав до 1983 року. Й за 20 років, які минули з того часу, зроблено надзвичайно багато як для вивчення, так і для охорони морських звірів. За підрахунками Олексія Біркуна, в ХХ столітті в Чорному та Азовському морях всіма причорноморськими країнами було знищено від 5 до 5,5 мільйона дельфінів. Наприклад, тільки в СРСР в 1938 році було добуто 148 тисяч цих тварин, в 1954 році — понад 130 тисяч. Вилов дельфінів Туреччиною становив приблизно по 100 — 180 тисяч особин за рік. А в другій половині ХХ століття дельфіни та морські котики стали основою для створення так званих біотехнологічних систем, тобто використанню у військових цілях. Тоді військові дельфінарії були створені в США та в СРСР. Один із них існував на Далекому сході, інший — в Севастополі. Дельфінів навчали знаходити та ставити міни, охороняти водні райони, боротися з бойовими плавцями. Натомість в Україні, що успадкувала Севастопольський дельфінарій, на його базі було створено океанаріум НАНУ, в якому здійснюються програми по доместикації (одомашненню) та використанню дельфінів для підводних пошуків. Як повідомили вчені кореспонденту «Дня», за їх даними на дні Чорного моря зберігається понад дві тисячі затонулих кораблів, в яких залишились не лише великі матеріальні цінності, але й небезпечна для мореплавства зброя. На жаль, використання морських звірів в військових цілях продовжується. В 1991 році під час військової операції «Буря в пустелі», проведеної антиіракською коаліцією, морські котики та дельфіни використовувались як охоронці бойової техніки у водних районах. За даними вчених Криму, що прозвучали в багатьох доповідях на вищезгаданій презентації, саме зараз ці ссавці вже доставлені американцями в Перську затоку та будуть використані для охорони кораблів і водних районів та інших завдань під час можливої війни проти Іраку.
Однак ще й зараз, незважаючи на вжиті заходи, дельфіни продовжують масово гинути й одержувати ушкодження в рибальських сітках, а також внаслідок хвороб, зв’язаних із екологічними проблемами регіонального масштабу — забруднення моря, техногенна експансія. Наше Чорне море, виявляється, забруднене значно вище середніх показників за вмістом багатьох шкідливих хімічних речовин, які змились дощами, — міндобрив, мийних порошків, сільськогосподарських отрут, машинних масел, палива, тощо. Вчені знаходили тварин, що загинули від задухи, бо їхні дихальні органи виявилися затуленими пластиковими пакетами, або ж вони були заплутані в рибальських сітках і не змогли черговий раз піднятися на поверхню, щоб вдихнути повітря. Багато менших за розмірами дельфінів-азовок гинуть в сітках виставлених на калкана, катрана. Всі три види чорноморських китоподібних — азовка, або морська свиня, дельфін-білобочка та дельфін-афаліна, занесені в національні Червоні книги, в тому числі Червону книгу України, в Червону книгу Чорного моря, Міжнародну Червону книгу. Вони охороняються Боннською, Бернською, Вашингтонською (CІTES) конвенціями й Угодою по збереженню китоподібних Чорного моря, Середземного моря і сполученої акваторії Атлантичного океану (ACCOBAMS).
В серпні 1999 р. Міністерство екобезпеки України затвердило науково-практичну програму вивчення, охорони і відновлення дельфінів Чорного й Азовського морів «Дельфін». За минулі три з половиною роки в рамках цієї і суміжної програм вченими України, інших Причорноморських країн, здійснені 20 науково-дослідних і природоохоронних проектів. У 2002 р. стартував проект МОРЕКИТ (моніторинг і реабілітація китоподібних), в рамках якого в Україні створено систему збору інформації про постраждалих дельфінів і надання їм невідкладної допомоги, а також лікування морських ссавців у дельфінаріях, перетворених у реабілітаційні центри. Вченими створено Регулярну інформаційну базу «Дельфіни Чорного моря», яка містить докладний опис програми «Дельфін» і проекту МОРЕКИТ, анотації двадцяти здійснених проектів, документи і бібліографію по охороні морських ссавців, повні копії 82 наукових публікацій і звітів за період із серпня 1999 р. по січень 2003 року, анотований покажчик 23 конференцій, нарад і зустрічей, де вирішувались проблеми захисту дельфінів, список фахівців із 17 країн світу, з якими співробітничають виконавці Програми, зведення про національні й міжнародні організації, що використовують результати Програми у своїй діяльності.
Головний висновок, який роблять вчені світу, що досліджують морських ссавців, це те, що суспільство має переглянути своє ставлення до тваринного світу та природи взагалі. Дослідник дельфінів із Карадагського дельфінарію Олександр Занін, наприклад, наводить слова американського натураліста Генрі Бестона з книги «Будиночок на краю Землі», якими, на його думку, відображається основний сенс тієї історичної кризи, в яку зайшли стосунки «суспільства людей» та «суспільства тварин», і з якої слід терміново знайти вихід: «Людина втратила контакт із природою планети. Вона побудувала своє життя на хитромудрості та винахідливості, і розглядає тварин через досвід людських знань, але цей досвід збільшує пер’їнку чи шерстинку, але образ у цілому тільки спотворює. Ми звикли ставитись до тварин звисока, вважаючи, що порівняно з нами вони недосконалі, що їхня доля гідна жалю, але ми помиляємося і помиляємося жорстоко. Тому, що не можна до тварин ставитись із людськими мірками. Їхній світ старший за наш, він — досконаліший і вони живуть, прислухаючись до голосів, недоступних нашому слуху. Тварини не менші брати наші й не бідні родичі, це інші народи, що разом із нами потрапили в мережу земних праць, у мережу земної пишноти...» На думку вченого Сергія Кривохіжина, якщо в морі водяться дельфіни і їм добре — значить море здорове. Але незважаючи на це, охорона їх потребує не тільки технологічних та організаційних зусиль, значних коштів та затрат, але й подальшого удосконалення законодавчої бази, інформаційних мереж, методик лікування та надання їм будь-якої допомоги на випадок скрутних становищ, в які потрапляють ці «інші народи», наші сусіди по планеті Земля...
