«Державний апарат у нас — це й найбільший роботодавець, найактивніший видавець, найкращий продюсер, сам собі суд, сам собі партія і сам собі, зрештою, народ. Така система абсолютно не ефективна і створює лише одне — корупцію. Вона породжує масовий правовий нігілізм». Жорсткішого і зрозумілішого вироку путінській вертикалі влади мені давно не доводилося читати. Якщо пам’ятати, що це — пряма цитата з президентського Послання до Федеральних зборів, відразу уявляєш собі рясні сльози радості, що котяться по щоках записного ліберала: «Ну я ж казав, казав, а мені ніхто не вірив. Потомствений інтелігент — це вам не герой підворіття. Ось вам довгоочікувана відлига. Ця людина, юрист-цивіліст, розуміє суть права, може оцінити верховенство закону. Вона-то й обдарує нас новою лібералізацією».
Дійсно, в медведівському Посланні слова «свобода» і «демократія» зустрічаються навіть частіше, ніж у таких самих посланнях його попередника. На жаль, як продемонстрував досвід, єдиний практичний результат таких ліберальних послань полягає в тому, що президентські спічрайтери отримували можливість ще рік розповідати на світських тусовках, наскільки важко їм було просунути в Послання те або інше ліберальне положення.
На держапарат усі ці жахливо ліберальні пасажі не справляли жодного враження. Є, очевидно, в чиновників особливий прилад, що дозволяє безпомилково визначити коли цар казиться і називає себе «холопом» Його Величності Закону, а коли всерйоз використовує цей самий закон як дубину проти тих, хто оголошений ворогами держави.
Цього разу (вочевидь, через те, що в тексту послання був не один, а, щонайменше, два упереджених редактори) вийшло на здивування відверто. З одного боку, глава держави вимовляє гнівні філіппіки на адресу держапарату, який узурпував права, що належать російському народу. І пропонує заходи, які начебто повинні змінити ситуацію. І ось уже партіям, що не пройшли в парламент (бо в Кремлі вирішили, що їм не місце в Держдумі), обіцяють деяке напівпредставництво — один-два депутати в парламенті. І навіть повернення до напіввиборів губернаторів. Їх тепер пропонуватиме не президент, а партія, що перемогла на виборах у регіональний парламент (прямі вибори губернаторів — дуже великий ризик). Все це, можливо, і мало б сенс, якби політичне поле Росії не являло собою дуже акуратно заасфальтований майданчик, на якому ніщо альтернативне вирости не має шансу. Бо весь контроль над політичним процесом, включаючи й вибори, перебуває в руках бюрократичного апарату, що проклинається, а всі пропозиції Медведєва являють собою рекомендації із вирощування троянд на асфальті.
Однак з’ясовується, що навіть ці «демократичні» ініціативи не просто прикриття для перегляду конституції. А основний закон, який Путін мільйон разів обіцяв залишити недоторканним, виявляється, вже не є священною коровою. Особливо, коли йдеться про збільшення терміну тяжкої служби (як на галерах) президента — до шести років і Думи — до п’яти років. І це означає, що влада — як була, так і залишиться в руках бюрократії, якій погрожує пальчиком пан Медведєв.
А щодо долі Дмитра Анатолійовича, то, коли дивишся на напружене обличчя Володимира Володимировича, який сидить поруч із Мироновим, Гризловим та іншими «овочами», чомусь згадуєш репліку генерала Чарноти: «Проживеш ти рівно стільки, скільки потрібно буде часу тебе з пароплава зняти й довести до найближчої стінки». Не треба бути пророком, щоб передбачити, що існування Медведєва в ролі президента продовжиться рівно до того моменту, коли будуть внесені зміни до конституції, які дозволять Путіну командувати дванадцять років поспіль.
Медведєвське послання — чудова ілюстрація того, як зовнішня політика є продовженням політики внутрішньої. Весь виступ президента був просочений антиамериканізмом. З’ясувалося, що саме Америка є першопричиною всіх проблем, з якими стикається Росія. Що економічна криза, що війна з Грузією — у всьому винні янкі, які надто високої думки про себе. І на всі їхні підступи та маячню ми дамо нашу безпощадну відповідь.
Варто зазначити, що навіть радянська дипломатія після виборів у Штатах брала тайм-аут. Виходили з того, що потрібно дати можливість новому президенту сформувати адміністрацію, дочекатися перших виразних заяв і лише потім починати «гвоздить» проклятих імперіалістів. Цього разу не минуло й доби після виборів, як Дмитро Медведєв заявив про те, про що не ризикував говорити його патрон. У відповідь на розгорнення елементів протиракетної оборони в Чехії та Польщі, Медведєв пообіцяв розгорнути в Калінінграді ракетний комплекс «Іскандер», а також вести з території Калінінградської області радіоелектронне придушення нових об’єктів системи ПРО Сполучених Штатів Америки. Це означає, що вперше за останні 20 років Москва оголошує про намір створити військову загрозу країнам Заходу. Залишимо за дужками, блеф це чи ні. Зазначу лише, що останні років вісім Росія обіцяє почати виробництво «Іскандерів» і ніяк не може виконати обіцянку. Заявлена дальність цієї ракети становить 280 кілометрів. Щоб досягнути об’єктів у Чехії та Польщі, дальність потрібно збільшити й тим самим поставити під сумнів участь Росії у Договорі про ракети середньої та меншої дальності.
Насправді все це не змінює головного — Медведєв без будь-яких на те підстав пригрозив Штатам справжньою холодною війною. І якщо нещодавно найближчі радники Обами допускали можливість «тихої відмови» від розгортання ПРО в Європі, то тепер Москва фактично загнала Обаму в глухий кут. Тепер відмова від ПРО означатиме, що новий президент піддався шантажу з Москви.
Коли кілька днів тому «наші» влаштували шабаш перед американським посольством, мені здавалося, що в нас, як завжди, права рука не знає, що робить ліва. Тепер же, після антиамериканських пасажів Медведєва, очевидно, це — політичний курс. Щоправда, значення його абсолютно незрозуміле. Якщо не припустити, що скоро до влади повернеться справжній начальник, єдиний, хто може спокійно і з гідністю відмовитися від медведівських дурощів...
ДО РЕЧI
Комісар Європейського Союзу з питань зовнішніх відносин та європейської політики сусідства Беніта Ферреро-Вальднер 5 листопада заявила, що плани Росії розмістити ракети в Калінінградській області не сприятимуть посиленню безпеки в Європі. Ферреро-Вальднер зазначила, що її дещо дивує, як такі кроки можуть бути сумісними з новою стратегією європейської безпеки, яку пропонує розробити Росія. Як повідомлялося, президент Росії Дмитро Медведєв 5 листопада заявив про намір розгорнути в Калінінградській області ракетний комплекс «Іскандер» для нейтралізації елементів американської ПРО.
