Сьогодні в Брюсселі заплановано провести трибічну зустріч Україна — Росія — ЄС з енергетичних питань. У ній візьмуть участь міністри палива й енергетики України та РФ Юрій Бойко і Сергій Шматко, а також єврокомісар із енергетичних питань Гюнтер Оттінгер.
Одночасно, Росія та Єврокомісія планують провести в Брюсселі ще й дискусію в рамках Енергодіалогу, на якій обговорюватимуться питання транзиту нафти й газу, а також перспективи розвитку європейського й російського енергетичних ринків. Але зрозуміло, що говорити про транзит газу, та й нафти, без України — провідної транзитної держави Європи — не лише не дуже етично, а й безперспективно.
Проте такими є плани сторін. Можливо, Україну вже елементарно, а головне сепаратно, без її згоди, виключили зі списку європейських транзитерів? Однозначної відповіді на це запитання, звісно, поки немає. Але є непрямі вказівки. Їхнім ньюсмейкером став глава «Газпрому» Олексій Міллер. Минулого тижня він раптом заявив, що «створення спільного підприємства — необхідний і абсолютно логічний крок у справі розвитку співпраці компаній. «Газпром» і «Нафтогаз України» здобудуть можливість на взаємовигідних умовах і з максимальною ефективністю реалізовувати конкретні проекти. На відміну від багатобічного консорціуму, безрезультатні розмови про який тривають уже багато років, наше СП стане реальним інструментом ведення бізнесу», — переконував Міллер. Але в Україні, де звикли читати між рядків, цю ідею тут-таки розшифрували як намір остаточно поховати міжнародний газотранспортний консорціум і в черговий раз висловлену претензію на злиття й поглинання української газотранспортної системи.
Минулого тижня в Москві відбулася робоча зустріч Міллера й Бойка, де йшлося про створення цього СП, для чого сторони домовилися розпочати оцінку активів, які можуть бути до нього внесені. (Україна, як відомо, збирається виставити на кін СП свою ГТС). Бойко одразу спробував заспокоїти громадськість країни, яка не вітає таких ігор з білими, бурими, грізлі й усіми іншими ведмедями. «Усі проекти, які ми сьогодні починаємо, корисні для нашої держави, вони всі, за вказівкою нашого Президента, проводяться лише на паритетних засадах. Лише з урахуванням наших національних інтересів», — дипломатично сказав український міністр.
Але експерт з енергетичних питань Богдан Соколовський вважає інакше. «Офіційний Київ капітулював: Кремль з мовчазної згоди української сторони задекларував створення СП на двох, без європейців, як інструмент для поглинання НАК «Нафтогаз України», — сказав Соколовський у коментарі УНІАН. — Із самого початку було зрозуміло, що розмови про трибічне СП за участю європейських компаній були розраховані на наївних і, швидше, відволікали увагу від справжніх намірів. Цікавості не виявляла жодна із серйозних європейських компаній. Окрім «Газпрому» та «Нафтогазу» жодної третьої сторони в цьому політпроекті й не передбачалося. А правила й порядки в СП мають бути не європейськими, а російськими. У першу чергу тому, що так вигідно офіційній Москві, а європейським компаніям забороняє законодавство».
Експерт вважає, що нинішня українська влада, незважаючи на обіцянки, за півроку, незважаючи на невиправдане підвищення вартості газу, лише погіршила фінансовий стан НАК, підсилила його фактичну залежність від російської монополії, не зуміла розпочати реформування «Нафтогазу».
«Тепер, усупереч чинному законодавству, «Нафтогаз» готові офіційно передати в управління іншій країні». Як передбачає Соколовський, СП за кремлівським сценарієм лише прискорить деградацію української газової галузі, а отже, поглинання української економіки, державності та самої чинної влади. «Дивно, що нинішні можновладці навіть цього не прораховують. Хоча б заради самозбереження», — жахається експерт.
І дійсно, як зазначається в проекті меморандуму української влади, підготовленому для отримання другого траншу кредитних коштів від Міжнародного валютного фонду, «фінансове становище «Нафтогазу» покращилося 2010 року, проте продовжує відставати від поставлених цілей, дефіцит компанії може досягти 15 млрд. грн. Ця цифра відображає зниження обсягів продажу газу й відсутність регулювання тарифів на комунальні послуги для кінцевих користувачів, що, у свою чергу, знижує платежі за газ комунальних підприємств». Але все, як то кажуть, пізнається в порівнянні. І такий підхід свідчить, що не варто передчасно ховати найбільше українське підприємство. У середині листопада стало відомо, що «Нафтогаз» закінчив третій квартал із чистим прибутком у 680,2 мільйона гривень проти збитку 901,3 мільйона гривень за аналогічний період 2009 року. Так, у холдингу залишається й чимало проблем. Але, як бачимо, й у цих умовах він може нормально працювати, й втрачати його шкода. Як то кажуть, така корова потрібна самому, пане Міллер.
ДО РЕЧIІ
Як зазначається в заяві для преси, оприлюдненій за підсумками засідання енергетичної ради ЄС — США, що відбулося в Лісабоні напередодні саміту ЄС — США, сторони висловили намір «побачити подальший прогрес у імплементації березневої Декларації з модернізації української газотранспортної системи, що була підписана Європейською комісією, Україною та Європейськими фінансовими інституціями».
