Про страшні події в Норвегії знає весь світ. На наше пострадянське щастя, про реакцію на ці теракти в кириличному секторі Інтернету відомо набагато менше.
У перший день, коли ще не з’ясували, хто саме вчинив різанину, у популярному мережевому Живому Журналі з’явилися зловтішні записи — ось, мовляв, норвежці догралися в толерантність, пускають до себе мусульман, а ті їм отак віддячили.
Наступного дня, коли телебачення сповістило, що й вибух, і стрілянина в молодіжному таборі є справою рук стовідсоткового норвежця-нациста, та ж сама публіка без найменшого вагання почала... славити покидька на всі лади. На іншому ресурсі, «ВКонтакте», одразу з’явилися кілька сторінок на підтримку Андерса Брейвіка, швидко видалених адміністрацією. Однак нацистське божевілля заразне. Вельми активний прошарок користувачів знайшов у вбивці свого кумира. Аякже — повний збіг з їхніми хворими поглядами. Ще б пак, він же ж проти проклятих бездуховних США і проти мультикультуралізму, від диктатури Лукашенка в Білорусі він у захваті, і Путін йому подобається, і Євросоюз він називає Євросоюзом Радянських Соціалістичних Республік, і мусульмани йому спати не дають. Якщо прочитати вже перекладені цитати з маніфесту Брейвіка, то виникає стійке дежавю: це повний набір усіх тих расистських, націоналістичних і шовіністичних помиїв, котрі виливаються не тільки з приватних сторінок суб’єктів із правим перекосом мозку (байдуже, російською чи українською), а й через деякі ЗМІ.
Причому цікаво те, що багато хто, подаючи себе наче як цілком поміркованих громадян, вчить норвежців життю. Ось би їм вільне володіння зброєю в себе запровадити або міграцію врегулювати, або навчитися голіруч угамовувати озброєного автоматом психопата, або трохи демократію — у благих цілях, звичайно, — обмежити. У себе вдома вже проблем немає, уже все добре: нікого на вулицях за інакший колір шкіри не лупцюють і не вбивають, чиновники вже не крадуть, кораблі з дітьми вже не тонуть, судді й міліція вже стали кришталево чесними, і вибори не фальсифікуються. Лишилося тільки поділитися радістю з Норвегією. А то як же вони без нас?
Загалом, влаштовуючи черговий бенкет на кістках невинно загиблих, нацисти і їхні «помірковані» однодумці навіть не розуміють, наскільки жалюгідно виглядають. Обравши за ідола вбивцю дітей, вони показали себе тими, ким вони є — невдахами. Коричневий інтернаціонал убогих продовжує пошук зарізяк на роль нових героїв.
