Для репутації прем’єр-міністра Януковича краще залишити на посадах шанованих на Заході міністрів уряду, вважає доктор Іріс Кемпе — експерт з України Центру прикладних політичних досліджень університету Мюнхена. В інтерв’ю українські службі Бі-Бі-Сі німецький експерт розповіла, як на Заході сприймають рішення про можливі відставки міністрів закордонних справ і оборони Бориса Тарасюка і Анатолія Гриценка, а також відкладення рішення на два тижні. (www.bbc.co.uk)
— Чи не вважають на Заході, що затримка відставки пов’язана з небажанням «дратувати» Захід перед самітом НАТО?
— Це якраз єдиний найголовніший елемент, який дав би чіткий негативний сигнал напередодні саміту НАТО, і негативний сигнал щодо вiдносин України з ЄС. Цей сигнал полягає у тому, що останній бастіон впливу Президента Віктора Ющенка, останні ліберальні голоси в уряді опинилися під серйозним тиском. Це би означало, що Україна повертається до невизначеної чи багатовекторної зовнішньої політики, яку можна визначити як «туди-сюди» або «і вашим, і нашим».
Водночас, тут йдеться навіть не стільки про зміну зовнішньополітичного курсу, скільки про внутрішні політичні справи в Україні. Після відставки групи міністрів з «Нашої України», які підтримували Президента Ющенка, більшість у Верховній Раді намагається і далі грати м’язами і демонструвати Президенту, що баланс влади переходить саме до парламенту і уряду.
— Тобто, фактично Верховна Рада зберігає інтригу і важелі впливу на Президента Ющенка, оскільки вимоги негайної відставки міністрів були б чіткою ознакою протистояння з Президентом, а так парламентська більшість ніби залишає простір для маневру і можливість компромісу в обмін на якісь поступки з його боку?
— Саме про це і йдеться. Зараз не можна напевно спрогнозувати, чим усе завершиться, зберігається деяка невизначеність. Зрештою, зовнішня політика України залишалась одним із не багатьох показників готовності України до подальших реформ і перетворень. Інші аспекти, як ось економічні реформи і боротьба з корупцією, завжди серйозно пробуксовували, а от зовнішню політику, яка чітко визначила європейський і євроатлантичний напрям для України, завжди називали найбільшим здобутком помаранчевої революції та двох останніх виборів. Тепер спроба ревізії цієї політики є чи не найбільш тривожним сигналом.
— Доктор Кемке, наскільки, на вашу думку, для Президента Ющенка важливо зберегти саме Бориса Тарасюка і Анатолія Гриценка на посадах міністрів? Зрештою, він напевно міг би знайти нові кадри, які так само підтримували б його політику, але були б меншим подразником для опонентів у парламенті. Чи для Заходу важливо бачити саме обличчя теперішніх міністрів, бо їх асоціюють з незмінністю зовнішньополітичного курсу Києва?
— Так, саме так. Вони мають великий досвід співпраці iз Заходом, вони володіють мовами, і їх вважають поважними і гідними партнерами. До того ж, я б не сказала, що в Україні аж надто багато альтернативних кандидатів. Є люди, більш прихильні до Тимошенко, є й такі, якi підтримують курс Ющенка, але менш відомі на Заході. Тобто проблема кадрів існує, і, до речі, міністрів Гриценка і Тарасюка на Заході вважають збалансованими, які також розуміють важливість східного напрямку.
— Ми вже згадували саміт НАТО як можливий чинник у відтермінуванні рішення парламенту щодо міністрів. На вашу думку, чи вплинув на це також і запланований візит прем’єра Віктора Януковича до США, де прихильно ставляться до міністрів Гриценка і Тарасюка, і прем’єр просто не хотів дратувати Білий дім перед візитом? Наскільки важливим для нього буде цей візит?
— Це вже не вперше, коли Янукович намагається поліпшити власний імідж за кордоном, довести, що він не є одним з так званих поганих хлопців, що він не «демон помаранчевої революції» і символ блакитного табору. Він намагається позиціонувати себе як збалансований політик, який прагне, щоб його поважали також і у світових столицях — Вашингтоні, Брюсселі тощо. Свого часу Президент Ющенко багато їздив світом і, здавалося, він більше уваги приділяв зовнішнім вiдносинам, ніж проблемам всередині України. Янукович їздить менше, але дуже опікується власним іміджем. І, до речі, для нього самого було б краще, якби шановані на Заході міністри залишилися на посадах.
