Кучук-Кайнарджийський мирний договір, який поклав кінець російсько-турецькій війні 1768—1774 рр., було укладено між урядами Російської імперії та султанської Туреччини у липні 1774 року. Договором було встановлено кордон Росії по Кубані, причому передбачалося відокремлення від Туреччини Кримського ханства, яке оголошувалося незалежним, а також передачу Росії частини чорноморського узбережжя та Кабарди. Було встановлено право вільного плавання російських кораблів Чорним морем й через протоки Босфор та Дарданели, визнана автономія Молдови і Валахії та їхнiй перехід під «покровительство» Росії.
Слід підкреслити, що Кучук-Кайнарджийський договір, умови якого були дуже вигідні для Росії (саме вона перемогла у війні), було порушено, передовсім, урядом Катерини II. Саме ця імператриця та її фаворит Григорій Потьомкін, нацьковуючи один на одного двох правителів Кримського незалежного (за договором!) ханства, Шагин-Герія та Менглі-Герія, дестабілізували обстановку на півострові, внаслідок чого останній хан Шагин-Гірей змушений був 1783 року зректися престолу, а незалежний Крим було анексовано Російською імперією та включено в її склад. Отже, грубі порушення умов зазначеного договору з боку Катерини II, а також той факт, що обидві імперії — Російська та Оттоманська, — між якими укладався Кучук-Кайнарджийський договір, давно вже не існують як суб’єкти міжнародного права (до того ж, і договір 1774 року неодноразово уточнювався умовами наступних договорів між Росією та Туреччиною: Яським 1791 року та Бухарестським 1811 року) — все це робить апеляції з будь-чийого боку до умов Кучук-Кайнарджийського договору необгрунтованими та недоречними».
