Студента Гарварду Марка Цукерберга кинула дівчина на ім’я Еріка, і не просто кинула, а ще й назвала «придурком». Вона не врахувала те, що хлопець — обдарований програміст. Засмучений і розлючений юнак за один вечір створив сайт Facemash, на якому вивісив фото всіх гарвардських дівчат. Будь-хто, зайшовши туди, міг порівняти двох красунь і виставити їм оцінку — яка з них більш «гаряча». Затія виявилася настільки популярною, що хлопчача забавка почала переростати у щось більше, і, зрештою, з дрібної помсти народилася соціальна мережа Фейсбук, а Марк став наймолодшим у світі мільярдером.
«Соціальна мережа» є новим фільмом Девіда Фінчера — американського режисера, відомого в першу чергу за фільмами «Бійцівський клуб» та «Сім». Сценарій написав Аарон Соркін за мотивами книги Бена Мезріча «Випадкові мільярдери».
Фільм був приречений на суспільну увагу вже завдяки темі: у винаходу Цукерберга сьогодні 500 мільйонів користувачів по всьому світові, і ця кількість постійно зростає. Сам Цукерберг теж у центрі уваги через його амбітний проект з відродження шкіл у Ньюарку: він жертвує 45 мільйонів на занедбану освіту міста.
А втім, актуальність теми не обов’язково означає якість втілення; адже останні роки у творчості Фінчера відчувався явний спад, та ще й офісно-корпоративна тема не давала надто багато свободи для маневру. Цього разу все вийшло як слід, не в останню чергу завдяки майстерності двох людей: сценариста та виконавця головної ролі. Соркін побачив у сюжеті створення Фейсбуку воістину класичні мотиви:
«...вірність, дружба, влада, гроші, заздрість, соціальний статус, ревнощі. Якби Есхіл дожив до наших днів, він обов’язково написав би цю історію. Або Шекспір чи Педді Чаєвський. На моє щастя, жоден із них не дожив до сьогодні. Тому за цю історію взявся я».
Спочатку намагалися переробити книгу Бена Мезріча на невеликий есей, однак під час роботи Соркін захопився темою й провів детальне розслідування всієї історії. Хребет сценарію складає юридична суперечка між Цукербергом (Джесі Айзенберг) із одного боку, та братами Вінклвосс (Армі Хамер і Джош Пенс), котрі стверджують, що Марк вкрав їхню ідею соціальної мережі; також у розгляді бере участь Едуардо Саверін (Ендрю Редкліф), який колись був кращим другом Цукерберга і інвестував гроші в їхню справу. Безпосередньо створення Фейсбуку подається низкою тривалих флешбеків.
Соркінові вдалося поєднати всі розмови, судову тяганину, комп’ютерні атаки, ділові перемовини, клубні гулянки у динамічний сюжет. Епізоди зміняються у захопливому ритмі, нічого зайвого, а всі діалоги — драматичні й достовірні.
Що ж до роботи Айзенберга, то вона варта найвищих похвал. Молодий актор добре показав себе ще у повнометражному дебюті «Роджер Доджер» (2002 р.), де зіграв юнака, що набирається життєвого досвіду у цинічного й розбещеного дядька. Роль Цукерберга безумовно є серйозним досягненням цього виконавця. Айзенберга створив переконливий образ обдарованого мізантропа, — з блідим обличчям, з невиспаними очима, вічно заклопотаний, вічно серед людей і вічно самотній, цей молодий чоловік є водночас і героєм, і антигероєм нашого часу.
Власне, у Фінчера, Соркіна й Айзенберга вийшла справжня драма про ціну успіху та про самотність. За великим рахунком, Фейсбук — це творіння одинака для таких само одинаків, і фінал фільму, незважаючи на зовнішню врівноваженість, коли Марк, інтернет-геній без кохання, без жодного справжнього друга, марно чекає на відповідь від Еріки — «зафрендить» чи ні — насправді щемний.
Стара історія, старіша за будь-який комп’ютер.
