Усе-таки не даремно на Банковій поставили огорожу, таки знадобилася. Учора вона стримувала комуністів, які з вигуками «Ющенка геть!» намагалися закидати Секретаріат Президента України апельсинами. Встояла огорожа й перед натиском хлопців Дмитра Корчинського. «Братчики» принесли із собою рожеву жіночу сукню, яку вони збиралися передати Президентові Віктору Ющенку, щоб він міг, як Керенський 1917 року, втекти із Секретаріату в жіночому вбранні... Мітингувальникам довелося перекинути сукню через кордон правоохоронців. Усі ці заходи були присвячені... 88-й річниці Жовтневої революції.
«Свято», схоже, вдалося. Найбільше від комуністів дісталося будинку уряду. Його пікетували близько 10 тисяч людей iз прапорами «Внуки й правнуки переможців», по ньому ж стріляв автобус Корчинського а-ля крейсер «Аврора», щоправда холостими. Мітингувальники вимагали надати російській мові статусу державної, відновити святкування на державному рівні 7 та 8 листопада, повернути радянські назви вулицям у Києві, зупинити зростання тарифів на житло й цін на продукти, провести деприватизацію стратегічних підприємств.
Мітингами в столиці «правнуки Ілліча» не обмежилися. Близько тисячі людей зібралися на головній площі Одеси — Куликовому полі. «Ми прийшли на Куликове поле до пам'ятника Леніну, щоб заявити: ми не допустимо фальсифікації майбутніх парламентських виборів, ми протестуємо проти того, щоб ОУН- УПА отримали статус учасників Великої Вітчизняної війни, ми протестуємо проти політики нинішнього керівництва, що заграє з бандерівцями», — заявив народний депутат України Володимир Анищук.
А от донецькі комуністи ніяк не могли розпочати свою пішу ходу — через внутрішню неорганізованість. Вишикуватися в загальну колону виявилося справою непростою. Дехто з присутніх лаяли одне одного матюками, передає Інтерфакс-Україна.
Хоч і в Києві без розбірок не обійшлося. Комуністи не дозволили прихильникам Вітренко покласти квіти до пам'ятника Леніну. Мовляв, ваш час за графіком був у неділю, а тепер нема чого примазуватися. У дискусію довелося втрутитися міліції.
Зате слід віддати належне підопічним міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, повторення того, що сталося на Хрещатику 15 жовтня, вони не допустили. А небезпечні моменти були, особливо коли група націоналістів — близько 200 осіб з чорно-червоними пов'язками на рукавах — скупчилася поблизу будинку Головпоштамту, скандуючи «Ющенко!» й «Ганьба!» Правоохоронці оточили їх щільним кільцем, захищаючи від войовничо налаштованих опонентів. «Нехай тільки хтось із них підніме руку, я попереджаю, вони отримають своє, — ми прийшли на свою площу, вони тут нічого не будували, крім того, що всю Україну кладовищенськими хрестами заставили. Вони були лизоблюдами й підстилками у німців, нехай знають своє місце в історії», — викрикував лідер КПУ Петро Симоненко.
Ще одна особливість нинішнього «свята» — участь «кремлівської» організації Євразійського союзу молоді. Вони допомагали «Братству» кидатися апельсинами по міліції біля Секретаріату Президента. За що й поплатилися: 15 «євразійців» затримані за скоєння протиправних дій. Нещодавно ця організація проявила себе в Росії: влаштували в День єдності, 4 жовтня, святковий марш ультраправих, який більше нагадував ходу німецьких нацистів 1933 року. Ця акція, судячи з усього, налякала всіх — і владу, і демократів. Жоден iз федеральних російських каналів ходу не показав. Ось який тепер новий союзник у українських лівих.
Якщо ж говорити про технологічну складову нинішніх заходів, то майстерне кидання апельсинами, рожева сукня й «Аврора» навряд чи розширять електоральну базу лівих. Усе це має значення лише для старого, перевіреного часом електорату, якого станом на жовтень 2005 року залишилося 7—8%, повідомила «День» директор Українського інституту соціальних досліджень Ольга Балакірєва. Не порівняти з 40%, які були 1998 року. «У Києві комуністичну ідею підтримують лише 3% виборців. Більше у лівих прихильників на південному сході. Це індустріальний регіон, там популярною є ідея планової економіки, є ностальгія за Радянським Союзом», — зазначила Ольга Балакірєва.
Проте вчора спостерігалася активність не лише в комуністичних лавах. Представники правих сил провели на майдані Незалежності молебень на згадку про жертв комуністичного режиму. У ньому взяли участь близько 500 представників УНСО, Української націонал-трудової партії, УРП «Собор», Української консервативної партії. Ось така права альтернатива Великому Жовтню.
Один час навіть соціалісти пропонували 7 листопада зробити днем скорботи за всіма вбитими українцями, які загинули від рук революціонерів і новоявленої на той час радянської влади.
Директор Інституту філософії, автор книжки «Червоне століття» Мирослав Попович, будучи в гостях у «Дня», дав свою оцінку подіям жовтня 1917 року: «Це був початок грандіозної спроби модернізації Росії (так, як це розуміли Ленін і більшовики), такий шлях не міг не завести в глухий кут — тому що це робилося, як і завжди в російсько-імперській історії, військово- репресивними засобами.
Тому це відкинуло всіх нас назад в історико-цивілізаційному плані. До того ж безперечним фактом є те, що події жовтня 1917 року призвели до «обвалу» незалежності України. Проте хотів би зауважити, що судити ідею, судити ідеологію, зокрема ідеологію Маркса, до якого треба ставитися з повагою, як це роблять на Заході, неможливо.
Судити можна й треба за конкретні злочинні дії: терор, геноцид, насильство над людьми. Інша річ, що неможливо ухилитися від проблеми: можливо, в ідеологію більшовиків були вже «апріорно» закладені елементи насильства? Наскільки вона, ця ідеологія, була марксистською?..»
